Рішенням від 17.11.2008 господарського суду м. Києва (суддя Мудрий С.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" суму основного боргу 265 086, 48 грн., штрафу в розмірі 53 017, 30 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 181, 03 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 02.02.2009 Київського апеляційного господарського суду (судді: Корсак В.А. - головуючий, Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення від 17.11.2008 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 у справі №9/20/348(11/299)-07 факт завдання збитків відповідачем позивачу в сумі 265 086, 48 грн. в силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу визнаються обґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить судові рішення скасувати, посилаючись на те, що договір на постачання продукції був укладений не з Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", а з ДП "Придніпровська залізниця", тому зобов’язання за договором було покладено на Новомосковський ШПЗ, як на відокремлений структурний підрозділ ДП "Придніпровська залізниця". При приєднанні Новомосковського ШПЗ до відповідача, за розподільчим балансом, ніякої заборгованості, яка виникла перед позивачем, не передавалось.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що ДП "Укрзалізничпостач" та ДП "Придніпровська залізниця" уклали договір від 14.06.2005 за №ЦХП-04-04505-03, відповідно до умов якого позивач передав виконавцю розмитнені шпали дерев’яні не просочені та/або некріплені виробництва Росії, Естонії, Латвії та України, а ДП "Придніпровська залізниця" зобов’язалось прийняти шпали, провести їх сортування, просочити їх антисептиком, закріпити металевими шпильками та відпустити замовнику.

Однак, ДП "Придніпровська залізниця" зобов’язання за договором в повному обсязі невиконані, недостача після обробки та відвантаження становила 3 812 шт. шпал 2 типу.

Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 13.11.2006 за № 1085 "Про виділення структурних підрозділів залізниць України" та наказом ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" від 17.01.2007 № 4/06 зі складу Придніпровської залізниці виділено відокремлений структурний підрозділ –Новомосковський шпалопросочувальний завод та приєднано його до ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Господарським судом Дніпропетровської області від 12.05.2008 у справі № 9/20/348 (11/229)-07 встановлено, що за даними розподільчого балансу ДП "Придніпровська залізниця" разом із активами ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" передана дебіторська і кредиторська заборгованість відокремлених структурних підрозділів, які виділялись зі складу залізниці.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, господарськими судами не прийнято до уваги, що суб’єктний склад сторін у справі №9/20/348(11/299)-07 господарського суду Дніпропетровської області та в даній справі не є тотожними. Адже, відповідачем у справі №9/20/348(11/299)-07 було ДП "Придніпровська залізниця", яке не залучалось до участі у даній справі № 05-5-33/6648-33/335 господарського суду м. Києва.

Отже, господарські суди помилково надали преюдиційного значення висновкам, зробленим судом Дніпропетровської області у справі №9/20/348(11/299)-07, не перевіривши всіх обставин справи та не дослідивши таких доказів як показників розподільчого балансу або інших документів, щодо передачі заборгованості саме за договором №ЦХП-04-04505-03 від 14.06.2005, оскільки спір по суті не розглядався.

Крім того, господарські суди застосовуючи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не врахували, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2008 у справі № 9/20/348 (11/229)-07 відмовлено у позові, з урахуванням пред’явлення позову до неналежного відповідача.

Однак, відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя, зокрема, вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.