Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за укладеним між сторонами договором в розмірі 171 592,77 грн., в тому числі 38 526 грн. пені та 133 056 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2008 року (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.), позов задоволений, стягнуто з Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп" на користь Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач" пеню у розмірі 38 526,00 грн., штрафні санкції у розмірі 7% вартості обладнання в сумі 133 056,00 грн. державне мито в сумі 1 715,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Судові рішення мотивовані посиланням на те, що відповідачем порушені встановлені договором строки поставки обладнання, за що нормами чинного законодавства та умовами договору передбачені санкції у вигляді пені та штрафу, тому позов є обґрунтованим.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Українське державне виробниче підприємство "Ізотоп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись, зокрема, на неврахування судами попередніх інстанцій положень ст. 614 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Скаржник зазначає про те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини щодо відсутності вини відповідача у порушенні зобов'язання.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" вважає оскаржені судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу –безпідставною.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 28.09.2007 укладено Договір №72Т-2007 між Українським державним виробничим підприємством "Ізотоп"(Постачальник) та Міністерством охорони здоров’я України (Замовник) і Державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" (Одержувач), яке діє за дорученням Міністерства охорони здоров'я України па підставі договору про закупівлю послуг №12.01-08/9 від 19.04.2007 р., довіреності від 20.07.2007 р. та договору доручення №12.01-08/20 від 20.07.2007 р., укладеного між Державним підприємством "Укрмедпостач" та Міністерством охорони здоров'я України.

Пунктом 1.1 розділу 1 визначені умови Договору, відповідно до яких, за рішенням Постійного тендерного комітету (протокол №45 від 13.09.2007 р.) Постачальник - відповідач зобов'язався поставити, Міністерство охорони здоров'я України перерахувати на рахунок Постачальника кошти необхідні для виконання цього Договору, у межах коштів, виділених із Державного бюджету на 2007 рік, а Одержувач - позивач зобов’язався оплатити Відповідачеві та прийняти медичне обладнання, яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за Бюджетною програмою "Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих"("Онкологія"), КПКВ 2301370 (КЕКВ 2110), згідно зі специфікаціями № № 1, 2, які додаються до кожного Договору (додатки № № 1/1, 1/2) і є його невід’ємними частинами. Кожна специфікація повинна містити найменування, повний перелік складу комплекту (одиниці обладнання), кількість комплектів в поставці, виробника, одиницю виміру, ціну (одного комплекту) та загальну вартість на умовах DDP –кінцевий пункт призначення (Інкотермс у редакції 2000).

Пунктом 1.3 розділу 1 договору передбачено, що Постачальник здійснює доставку обладнання відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України про розподіл обладнання та письмовою заявкою Позивача, проводить пуско-налагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію і навчання методам роботи з обладнання медичного персоналу закладу охорони здоров'я на місці його подальшої експлуатації.

Одержувачем на виконання вищевказаного пункту 13.11.2007 направлено на адресу Відповідача письмову заявку №59, в якій визначено термін поставки обладнання до лікувальних закладів, а саме з 13.11.2007 до 11.02.2008.

Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 договору, загальна вартість обладнання, що постачається визначена Специфікаціями №№1, 2, які є невід’ємними частинами Договору. Загальна сума Договору складає 11 161 600,00 грн. (ПДВ 793 600,00 грн.).

Одержувачем 13.11.2007 року, відповідно до платіжних доручень №11 від 13.11.2007 р. на суму 3 801 600,00 грн. та №12 від 13.11.2007 р. на суму 7 360 000,00 грн., що наявні в матеріалах справи, кошти у розмірі 11 161 600,00 грн. перераховано на розрахунковий рахунок Постачальника.

Розділом 4 Договору визначено порядок та строки поставки, а саме п. 4.1 передбачено, що термін поставки обладнання на суму попередньої оплати становить не більше, ніж 90 календарних днів з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника. Решта товару поставляється згідно з графіком, що додається до договору і є його невід’ємною частиною.

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що за кожен день прострочення зобов’язань, передбачених п. п. 4.1, 4.3, 4.4 Договору, Постачальник - відповідач сплачує на рахунок Одержувача - позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невведеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується на рахунок Позивача штраф у розмірі 7 відсотків вартості обладнання.

Господарськими судами встановлено, що поставка обладнання здійснена Підприємством "Ізотоп" з порушенням визначеного договором терміну поставки, тобто з простроченням 37 днів, тому нарахування позивачем штрафних санкцій в загальному розмірі 171 592, 77 грн. суди визнали обґрунтованим та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, стягнувши названу суму коштів на користь Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач". Відповідач не заперечував факт прострочення виконання взятого на себе зобов’язання щодо поставки обладнання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 цього Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 названого Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З приписів ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що у разі порушення або невиконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин, що допустив таке порушення, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня).

Статтею 611 Цивільного кодексу України також встановлено, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

З врахуванням викладеного колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача передбачених договором санкцій за порушення строків виконання зобов’язання.

Судами при вирішенні спору враховувалися посилання відповідача на неможливість своєчасної поставки на його адресу виробником окремих елементів передбаченого договором обладнання і ці обставини судами попередніх інстанцій визнані такими, що не дають підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги щодо неправильної оцінки судами попередніх інстанцій цих обставин не входять до повноважень суду касаційної інстанції і не можуть бути підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.