розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Одеська теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Одеської області від 18 березня 2009 р. у справі № 4/158-08-4260 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в особі відокремленої структурної одиниці Центрального району електричних мереж до Відкритого акціонерного товариства "Одеська теплоелектроцентраль", про стягнення 110 685,93 грн., -

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в особі відокремленої структурної одиниці Центрального району електричних мереж звернулось до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Одеська теплоелектроцентраль" про стягнення 110 685,93 грн. посилаючись на те, що 25 квітня 2002 р. між ним (постачальником) та ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" укладено договір про постачання електричної енергії № 553, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачу електроенергію, а останній –прийняти та оплатити її вартість в порядку та строки, передбачені договором. Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за поставлену електроенергію належним чином не виконав, тому позивач просив стягнути з відповідача 51 661,02 грн. основного боргу, 12 615,16 грн. пені, 41 000,014 грн. інфляційних, 5 409,74 грн. 3 % річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 березня 2009 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 16 543,08 грн. основного боргу, 12 615,16 грн. пені, 41 000,01 грн. інфляційних, 5 409,74 грн. 3 % річних та судові витрати.

У касаційній скарзі ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з березня по грудень 2007 р. в сумі 16 758,14 грн. та заборгованості за період січень-лютий 2007 р. в сумі 8 439,90 грн., а також 2 288,26 грн. недоврахованої електричної енергії, в іншій частині в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25 квітня 2002 р. між ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" в особі відокремленої структурної одиниці Центрального району електричних мереж (постачальником) та ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" укладено договір про постачання електричної енергії № 553, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачу електроенергію, а останній –прийняти та оплатити в порядку та строки, передбачені договором.

На виконання умов договору ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" поставлено електроенергії у кількості 69 583 кВт/г за період з березня по грудень 2007 р. на суму 16 758,14 грн., про що складено акти про обсяги спожитої електроенергії.

Зобов'язання з оплати отриманої електроенергії відповідач сплатив частково на суму 215,06 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача склала 16 543,08 грн.

У січні-червні 2008 р. ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" спожило 144 706 кВт/г. на суму 35 117,94 грн., про що складено акти про обсяги спожитої електричної енергії.

Судом встановлено, що після подачі позовної заяви відповідач частково сплатив борг за спожиту електричну енергію в сумі 35 117,94 грн., тому загальна сума боргу у 2007 –2008 роках складає 16543, 08 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано належним чином умови договору про постачання електричної енергії № 553 від 25 квітня 2002 р. в частині оплати вартості поставленої електроенергії чим порушено ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, а суму інфляційних витрат та 3 % річних розраховано із врахуванням заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла до березня 2007 р., що підтверджено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2007 р. у справі № 4/135-07-3688.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з таких підстав.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29 грудня 1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області вказані вимоги закону виконані не були.

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 16 543,08 грн. основного боргу, 41 000,01 грн. індексу інфляції, 5 409,74 грн. 3 % річних та 12615, 16 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що, позивачем виконано свої зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а відповідач свої зобов'язання, передбачені розділом 5 договору щодо оплати електроенергії не виконав.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.9 договору передбачений обов'язок замовника сплатити пеню у разі неналежного виконання договірних зобов’язань відповідно до умов п. 3.5.3 даного договору.

Однак, судом при розгляді даної справи не було прийнято до уваги, що стосовно ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" порушено провадження в справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Проте, даний спір був вирішений без врахування вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Зокрема, відповідно до ч.4 ст. 12 даного Закону протягом дії мараторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка(штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 41 000,01 грн. та 5 409,74 грн. 3 % річних розраховуючи їх із врахуванням заборгованості, яка виникла за спожиту електроенергію в лютому 2005 р., а також за період з січня по грудень 2006 р., при цьому не врахував доводи відповідача про те, що вказана заборгованість є погашеною за рахунок державної субвенції, виділеної з бюджету на виконання постанови КМУ від 25 квітня 2008 р. № 440 (440-2008-п) .

В касаційній скарзі ВАТ "Одеська теплоелектроцентраль" вказую на те, що згідно договору № 440Е/18 про організацію взаєморозрахунків відповідно до наведеної постанови КМУвід 24 липня 2008 р. ним перераховано ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" 1 770 341,96 грн. для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію в 2005-2006 р. згідно з договором від 25 квітня 2002 р. та договором від 28 лютого 2005 р. № 7.

Дані обставини не були досліджені та перевірені судом та не була перевірена правильність нарахувань інфляційних та 3 % річних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 18 березня 2009 р. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.