Акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Миколаївська дирекція АТ "Індекс-Банк" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 307 115,92 грн.

Ухвалою від 07.02.2009 року (суддя Смородінова О.Г.) господарський суд Миколаївської області порушив провадження у даній справі, прийнявши позовну заяву до розгляду, призначивши судове засідання на 10.03.2009 року на 10:00 год. та зобов’язавши сторони подати визначені судом докази (документи).

Не погоджуючись з названою ухвалою, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на те, що місцевий господарський суд всупереч положенням ст. 54 Господарського процесуального кодексу України порушив провадження у справі (позовна заява підписана неуповноваженою особою), просило названу ухвалу скасувати.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. (судді: Мишкіна М.А., Сидоренко М.В., Таценко Н.Б) з посиланням на норми ст. 106 Господарського процесуального кодексу України в прийнятті вказаної апеляційної скарги відмовлено.

Доповідач:Шаргало В.І.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу передати на розгляд цього ж суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма кореспондується з приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

А відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення регламентується положеннями процесуального закону, зокрема Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , який містить імперативні норми щодо випадків, в яких учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (ухвали).

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбачених цим Кодексом.

При винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної враховував приписи ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачена можливість оскарження ухвали винесеної відповідно до названих норм процесуального закону.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція правомірно не прийняла до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду, яку відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не може бути оскаржено.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. у справі №3/57/09 залишити без змін.