ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2009 р.
№ 52/173
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs3330524) )
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.
суддів: Мамонтової О.М.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. у справі № 52/173 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про спонукання укласти договір,
за участю представників:
Позивача: Якобчук І.О., довіреність № 500 від 01.07.2009р.,
Відповідача: Носкова А.В., довіреність № Д 07/6357 від 06.11.2008р.
В с т а н о в и в :
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі –ВАТ "АК "Київводоканал", Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі –АЕК "Київенерго", Відповідач) про зобов’язання укласти договір на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуг з постачання гарячої води.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2008р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р., у позові ВАТ "АК "Київводоканал" було відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач, згідно супровідних листів №08/374 від 11.02.2008р., №08/106 від 23.01.2008р., №08/5113 від 13.12.2007р. та №08/4989 від 30.11.2007р., надіслав Відповідачу проекти договорів на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуг з постачання гарячої води.
У свою чергу, Відповідачем, частину договорів було підписано, а іншу частину –залишив не підписаними Позивачу, серед яких –договір за № 03-018-1-1-1 по тепловому пункту, за адресою: місто Київ, вул. Беретті, 14.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача, з посиланням на ст. 275 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ), ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та п. 3 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1220 (v220r295-07) від 19.09.2007р., про зобов’язання Відповідача укласти з ним договір на надання послуг з постачання питної холодної води №03-018-1-1-1 по тепловому пункту, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Беретті, 14, в редакції ВАТ "АК "Київводоканал".
Разом з тим, згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Також, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено і статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ).
При цьому, частиною 2 ст. 67 ГК України та ст. 627 ЦК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Крім того, загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, визначено статтею 179 ГК України, згідно пункту 3 якої укладення договору є обов’язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання.
Зокрема, частиною 1 ст. 187 ГК України передбачено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно частин 2, 3, 5 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Статтею 649 ЦК України передбачено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вказаних приписів Цивільного та Господарського кодексів (436-15) , а також, Законів України: "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1220 (ra1220017-07) від 19.09.2007р., дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про зобов’язання Відповідача укласти договір на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуг з постачання гарячої води в редакції Позивача, є необґрунтованими, в той час як розбіжності, що виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, а тому, рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в задоволенні позову, залишив без змін.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2009р. у справі №52/173 –без змін.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Мамонтова О.М.
Малетич М.М.