Рішенням від 19.11.08 господарського суду Тернопільської області (суддя Скрипчук О.С.), яке залишено без змін постановою від 17.03.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Краєвської М.В. –головуючого, Галушко Н.А., Орищин Г.В.), задоволено позов Садівницького товариства "Трудове літо-1" до Смиковецької сільської ради, за участю в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", –встановлено на користь позивача постійний безоплатний земельний сервітут для прокладання та експлуатації газопроводу щодо земельної ділянки загального користування комунальної власності Смиковецької сільської ради загальною площею 2560 м2, що безпосередньо примикає до земельної ділянки колективної власності позивача, що посвідчене Державним актом на право колективної власності на землю серії ТР №0107, виданого Смиковецькою сільською радою від 13.11.95.

Ухвалою від 12.06.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття нового рішення про відмову в позові, оскільки він не відповідає обставинам справи та законодавству через недоведеність підстав встановлення спірного сервітуту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, розмежування земель державної та комунальної власності у Тернопільському районі проведено і спірна земельна ділянка площею 2560 м2 у с. Смиківці перебуває в комунальній власності.

Такий висновок судові інстанції зробили на підставі довідки Управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області №161/05/01-27 від 05.02.09, згідно з якою спірна земельна ділянка площею 2560 м2 знаходиться за межами населеного пункту на території Смиковецької сільської ради, оскільки згідно з розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації від 11.08.04 №563 (долучено до матеріалів справи) дана земельна ділянка вилучена на користь територіальної громади села Смиківці в зв'язку з добровільною відмовою від права користування нею ТОВ "Смиковецьке" як така, що не підлягала паюванню (рішення загальних зборів пайовиків ТОВ "Смиковецьке" від 10.07.03).

Відповідач належними доказами знаходження спірної земельної ділянки не спростував.

Проте попередніми судовими інстанціями не прийнято до уваги вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 4 ГПК України, ст.ст. 12, 28, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" щодо повноважень голів місцевих державних адміністрацій здійснювати передачу земель державної власності у комунальну власність без дослідження відповідного акту про розмежування земель державної та комунальної власності у Тернопільському районі.

Звертаючись з позовом, позивач не довів, а суд не встановив повноваження щодо постійного користування і експлуатації газопроводу стосовно земельної ділянки загального користування комунальної власності Смиковецької сільської ради загальною площею 2560 м2, що межує з його земельною ділянкою. Також суди не з'ясували право прокладання газопроводу в населеному пункті без згоди органу місцевого самоврядування, порядку встановлення земельного сервітуту, конкретний вид земельного сервітуту згідно з вимогами ст.ст. 38, 39, 98-100 ЗК України, що забезпечують раціональне використання земель загального користування в населених пунктах з додержанням порядку містобудування, газифікації та різницю між земельним сервітутом для прокладання газопроводу і експлуатацією саме позивачем цієї ділянки постійно.

Наведені обставини судова колегія вважає суттєвими для правильного вирішення даного спору, а відтак дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 19.11.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.09 у справі №12/154-2915 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.