Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

господарського суду Миколаївської області

В судове засідання з’явились представники сторін:

позивача Надіч Н.Д. (дов. від 15.05.2009 № б/н);

відповідача 1) Пивоваров В.В. – голова профорганізації; 2) Тимофеєв Д.В. (дов. від 08.01.2009 № 8);

третьої особи не з’явились;

У квітні 2009 року позивач - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства "Дельта-Лоцман" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Первинної профспілкової організації ДП "Дельта-лоцман", третя особа: Державне підприємство "Дельта-лоцман" про стягнення коштів у сумі 4 047 335,76 грн.

Також, позивач звернувся до господарського суду з заявою на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на загальну суму 4 047 335,76 грн., що знаходяться на поточних та депозитних рахунках Первинної профспілкової організації ДП "Дельта-лоцман".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.04.2009 у справі № 6/139/09 (суддя: Ткаченко О.В.) клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову задоволено.

Постановлено в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти на загальну суму 4 047 335,76 грн., що знаходяться на поточних та депозитних рахунках Первинної профспілкової організації ДП "Дельта-лоцман" у:

- ФВАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" у м. Миколаєві МФО 326007 (р/р 26005129800165, р/р 26107129805165, р/р 26108129804165, р/р 26100129802165, р/р 26109129803165);

- ВАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" у м. Києві МФО 300863 (р/р 260581510);

- Миколаївське РУ ПРИВАТБАНКУ МФО 326610 (р/р 26008060070935);

- Філія ЗАТ "ПУМБ"в м. Миколаєві МФО 326126 (р/р 26002901025524).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач - Первинна профспілкова організація ДП "Дельта-лоцман" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.04.2009. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94 № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову").

Оскільки, відповідно до ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, позивач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, при подачі заяви про вжиття заходів до забезпечення позову повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою відповідними обставинами, які підтверджують необхідність вжиття вказаних заходів, а суд при застосуванні таких заходів, згідно зі ст. 86 ГПК України, в ухвалі повинен належним чином мотивувати їх застосування.

Так, своє клопотання про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду Миколаївської області щодо стягнення коштів у сумі 4 047 335,76 грн.

Однак докази, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій, які в майбутньому могли б утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду позивачем суду не надано.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до п. п. 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Задовольнячи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення коштів у сумі 4 047 335,76 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за приписами якої необхідно встановити факт набуття майна без достатньої правової підстави або підстави, на якій воно було набуте, але згодом така підстава відпала, а тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних та депозитних рахунках Первинної профспілкової організації ДП "Дельта-Лоцман" є передчасним вирішенням спору по суті.

Крім того, позивачем не було надано належних доказів щодо нецільового використання відповідачем грошових коштів, які є предметом спору. Таким чином, суд не здійснив оцінку обґрунтованості доказів вимог позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у зв’язку з чим висновки суду є безпідставними та передчасними.

Разом з тим, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали всупереч вимогам ст. 86 ГПК України не зазначив мотивів в обґрунтування висновку стосовно необхідності вжиття заходів для забезпечення позову щодо відповідача у даній справі, зокрема не мотивував достатність обґрунтованості припущення, що майно може зникнути чи зменшитись за кількістю на момент виконання рішення і не вказав, яким чином обмеження щодо відповідача має гарантувати виконання рішення суду у разі вирішення на користь позивача спору у даній справі.

За таких обставин, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.04.2009 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на загальну суму 4 047 335,76 грн. не можна визнати законною, оскільки зазначена ухвала не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення заяви про забезпечення позову з урахуванням фактичних обставин справи та вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Державного підприємства "Дельта-Лоцман" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 07.04.2009 скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції для вирішення заяви про забезпечення позову та розгляду справи по суті.