розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Мошурівське" на рішення Господарського суду Одеської області від 10 лютого 2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 р. у справі № 13-31/47-08-2536 за позовом Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Мошурівське" до Приватного підприємства "Південь-Плюс" про стягнення 204 314,59 грн., -

У червні 2008 р. Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Мошурівське" звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Південь-Плюс" про стягнення 204 314,59 грн., посилаючись на те, що в 2004 р. товариство поставило відповідачу на підставі накладних № 79 від 9 лютого 2004 р. та № 372 від 1 травня 2004 р. насіння соняшникове в кількості 131 т на суму 204 314,59 грн., однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на пред'явлену претензію не реагує.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10 лютого 2009 р. в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 р. рішення Господарського суду Одеської області від 10 лютого 2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАСТ "Мошурівське" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представників ЗАСТ "Мошурівське", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ЗАСТ "Мошурівське" в 2004 р. поставило ПП "Південь-Плюс" на підставі накладних № 79 від 9 лютого 2004 р. та № 372 від 1 травня 2004 р. насіння соняшникове в кількості 131 т на суму 204 314,59 грн., яке отримане уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 249742 від 9 лютого 2004 р.

Строк виконання зобов’язання ПП "Південь-Плюс" по оплаті вартості отриманого від ЗАСТ "МОШУРІВСЬКЕ" насіння соняшника не був встановлений, тому перебіг позовної давності почався від дня, коли у кредитора виникло право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб (усний договір), відповідно до якого позивач передав відповідачу товар, а відповідач зобов'язався оплатити вартість цього товару після його отримання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, чого відповідачем зроблено не було.

Тому перебіг позовної давності розпочався від дня виникнення права на пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання, тобто з моменту отримання товару, а не з моменту направлення позивачем вимоги про повернення боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущений строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України, перебіг якого розпочався від дня виникнення права на пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання (від дня отримання товару).

Згідно ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідачем надана заява про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову у позові на підставі ст. 267 ЦК України.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у 2004 р., обґрунтовано залишені без задоволення з тих підстав, що позивачем не надано доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин.

Вказані висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10 лютого 2009 р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 р.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства "Мошурівське" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10 лютого 2009 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2009 р. у справі № 13-31/47-08-2536 залишити без змін.