розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада"

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вітел-Дніпро" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" заборгованості по договору підряду № 23/04-СМР від 23 квітня 2007 року у розмірі 61 818, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2008 року (суддя –О.Коваленко), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року (головуючий –А.Прокопенко, судді –А.Дмитренко, В.Кутовських), позов задоволено. Стягнуто з відповідача 61 818,00 грн. боргу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 23 квітня 2009 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір підряду № 23/04-СМР відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з проектування, будівництва, оформленню документів і здачі робочій приймальній комісії з`єднувальної лінії зв`язку (кабельної каналізації) уздовж мікрорайону "Золоті ключі" від вулиці Полтавської до ТЦ "Метро", загальною довжиною траси 1,8 км., а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 2 вказаного договору, загальна вартість робіт та матеріалів по Договору згідно з договірною ціною (додаток №1), що є невід’ємною частиною Договору, складає 85 034, 40 грн. (з урахуванням ПДВ).

Пунктом 2.1 додаткового договору №1 до договору №23/04-СМР від 23.04.2007р. від 15.07.2007р., вартість робіт збільшено на 6 783, 60 коп.

Відповідно п. 4.2 договору остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 20 днів після підписання акту приймання робіт завершеного об’єкту робочою комісією.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Наявні у матеріалах справи копії актів приймання виконаних підрядних робіт №№ 1, 2 за червень і липень 2007 року (типова форма № КБ-2в) (т.1, а.с. 26 –28), довідки про вартість виконаних робіт за липень 2007 року (типова форма № КБ-3) (т.1, а.с. 22), що були підписані уповноваженими на те особами, свідчать, що згідно умов договору, позивачем було виконано роботи на загальну суму 91 818, 00 грн.

Акт прийомки робочої комісії завершених будівельно-монтажних робіт було складено 26.07.07 (т.1, а.с. 89).

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарських судів що зазначені акти і довідка, в розумінні статей 32, 34, 36 ГПК України, є належними і допустимими доказами наявності обставин на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи виписки по рахунку ТОВ "Вітел-Дніпро", відритому у КБ "Приватбанк" (т.1 а.с. 20-21), відповідач свої зобов`язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 30 000,00грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором підряду № 23/04-СМР від 23 квітня 2007, у відповідача утворилась основна заборгованість у розмірі 61 818, 00 грн.

Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року у справі за № 6/488-08(21/225-08) –без змін.