Кредитор –ТОВ "Легран-Фінанс України" в лютому 2008 р. звернувся з заявою до господарського суду Київської області про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Астат", внаслідок його фінансової неспроможності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2008 р. порушено провадження по справі № Б14/197-08/11 про банкрутство ТОВ "Компанія "Астат", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 24 квітня 2008 р. по справі № Б14/197-08/11 /суддя Мальована Л.Я./ боржник –ТОВ "Компанія "Астат" визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано ініціюючого кредитора з вимогами до боржника на суму 52 100 грн., ліквідатором призначено ТОВ "Легран-Фінанс України", якого зобов’язано протягом п’яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання ТОВ "Компанія "Астат" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів боржника, а також, провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 червня 2008 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Компанія "Астат", провадження по справі № Б14/197-08/11 припинено.

В касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р., посилаючись на те, що вона постановлена судом першої інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, поновити державну реєстрацію ТОВ "Компанія "Астат" та зобов'язати державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру, справу направити до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Легран-Фінанс України" було подано заяву про визнання банкрутом ТОВ "Компанія "Астат" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як відсутнього боржника.

Приймаючи Постанову про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції посилався на те, що вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються матеріалами справи і є безспірними, керівні органи боржника відсутні за місцем знаходження, а відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, тому у суду є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками суду як першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

В порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ініціюючий кредитор не надав суду докази безспірності вимог, а саме : кредитор не надав суду належних доказів, які свідчать про припинення ТОВ "Компанія "Астат" підприємницької діяльності, доказів вжиття заходів по отриманню зазначеної в заяві заборгованості в установленому порядку, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв’язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст.18 вищезазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців зазначено, що відомості щодо місцезнаходження керівних органів боржника –не підтверджено, що не є належним доказом щодо відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) (а.с.46).

Відповідно до вимог ч.2, ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вищезазначених вимог Закону, господарським судом м. Києва не з’ясовано факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) .

Крім того, в заяві ініціюючого кредитора –ТОВ "Легран-Фінанс України" відсутні посилання про не надання ТОВ "Компанія "Астат" протягом року до органів державної податкової служби документів бухгалтерської звітності та декларацій.

За таких обставин, постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. по справі ТОВ "Компанія "Астат", не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.