У лютому 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес" про припинення дії, яка порушує право та просило заборонити відповідачу відчужувати на користь третіх осіб (за виключенням позивача) наступні квартири, що розташовані в будинку № 9а по вул. М. Грушевського в м. Києві, а саме: квартиру № А8-2 загальною площею 302,7 метрів квадратних, житловою площею 191,8 метрів квадратних; квартиру № Б13-2 загальною площею 303,6 метрів квадратних, житловою площею 217 метрів квадратних; квартиру № В13-1 загальною площею 303,7 метрів квадратних, житловою площею 217,2 метрів квадратних; квартиру № В14-1 загальною площею 303,7 метрів квадратних, житловою площею 217,2 метрів квадратних.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18 лютого 2009 року (суддя –О.Хрипун), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року (головуючий –А.Мартюк, судді –І.Борисенко, А.Лосєв), заяву про забезпечення позову задоволено. На спірні квартири накладено арешт.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року, а у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, за вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входить існування обставин що свідчать про наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом даного позову є вимога про припинення дій, які порушують права позивача, що полягають у невиконанні зобов`язань, встановлених у договорі купівлі-продажу № 54 від 20 серпня 2004 року, з передачі позивачу права власності на спірні квартири після отримання свідоцтва про право власності на об`єкт будівництва (будинок № 9-А по вул. Грушевській у м. Києві), тобто носить немайновий характер.

За таких обставин, накладення арешту на спірні квартири, є неадекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, за змістом статті 66 ГПК України при вирішенні питання щодо можливості забезпечення позову, господарський суд повинен дати оцінку ймовірності припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Оцінка такої ймовірності полягає в аналізі усіх фактичних обставин як підстав для забезпечення позову у їх сукупності, з яких можна зробити висновок про можливе виникнення ускладнень при виконанні судового рішення. При цьому, доказування факту вчинення відповідачем дій, з метою ускладнення виконання судового рішення не вимагається, оскільки застосування заходів до забезпечення позову і має на меті перешкодити таким діям.

Проте, зазначені вимоги господарськими судами при постановленні рішень виконані не були, внаслідок чого застосовані заходи забезпечення позову, що не відповідають характеру і суті заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі ухвалу та постанову не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвес" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 18 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2009 року у справі за № 32/86 –скасувати.