розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Шаргородцукор" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.03.09р.

у справі № 2/177-08

за позовом ПП "Ельба-Інвест", м. Київ

до ТОВ "Шаргородцукор", с. Деребчин

про стягнення 27 040грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.12.08р. у справі № 2/177-08 (суддя Мельник П.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Ельба-Інвест " до ТОВ "Шаргородцукор" про стягнення 27 040грн.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.03.09р. (головуючий Ляхевич А.А., судді Будішевська Л.О., Веденяпін О.А.) вказане рішення скасовано, позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 17 390грн. боргу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 17.03.09р. скасувати, а рішення від 22.12.08р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши застосування судом норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

27.12.02р. між Приватним підприємством "Ельба-Інвест" (Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" (Замовник) укладено договір № 22 про надання охоронних послуг, за умовами якого замовник передав, а охорона прийняла під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток № 1 до договору). Вид охорони визначений за згодою сторін, як інспекторська-сторожова служба охорони. Строк дії договору встановлено до 31.12.03р. У відповідності з п. 9.2 договір був поновлений на невизначений термін.

Згідно п. 8.4 договору, в односторонньому порядку договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона-ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менше як за 3 доби.

За надані послуги замовник сплачує охороні щомісячно суму, обумовлену сторонами в п 1.2 (18 250грн. на момент укладення договору). Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним, за безготівковим розрахунком. Акт про надання охоронних послуг підписується замовником в останній день місяця (п.п. 7.1, 7.2, 7.3 договору).

Відповідно додаткової угоди від 01.02.08р. до договору від 27.12.02р. вартість одного цілодобового посту складає 5 300грн., загальна вартість охоронних послуг за договором - 15 900грн. на місяць (а.с. 16).

04.06.08р. сторони підписали акт зняття охорони (постів) на підставі листа замовника б/н від 27.05.08р. про розірвання договору. Пунктом 4 акту сторони підтвердили припинення дії договору від 27.12.02р., за виключенням проведення замовником остаточних розрахунків з охороною.

24.09.08р. Приватне підприємство "Ельба-Інвест" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаргородцукор" про стягнення 27 040грн. заборгованості за послуги охорони, надані у квітні - червні 2008 року згідно договору.

28.10.08р. у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, позивач заявою від 20.10.08р. (а.с. 57) зменшив суму позовних вимог, просив стягнути 17 390грн. (15 800грн. –борг за травень 2008р., 1 590грн. –за червень 2008р.).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.12.08р. у справі № 2/177-08 відмовлено у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань за договором.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.03.09р. вказане рішення скасовано, позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 17 390грн. боргу.

У відповідності до ч. 2 п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Підписаний акт про надання охоронних послуг, за умовами договору сторін у даній справі, не є підставою для перерахування коштів та проведення розрахунку. Оплату за охорону відповідач зобов'язався здійснювати щомісячно в розмірі та строк, визначені пунктами 7.1 та 7.2 договору.

Судом апеляційної інстанції також встановлено фактичне надання відповідачеві послуг з охорони у травні 2008 року та з 01.06.08р. по 03.06.08р., що підтверджується іншими належними доказами, наявними в матеріалах справи (наказами ПП "Ельба-Інвест" про відрядження працівників до ТОВ "Шаргородцукор" з метою охорони об'єкта, табелями чергувань підрозділу охорони ПП "Ельба-Інвест" з 01.05.08р. по 31.05.08р.; з 01.06.08р. по 03.06.08р., підписаним двохстороннім актом зняття постів охорони від 04.06.08р.).

Відтак, апеляційний господарський суд правильно скасував рішення господарського суду першої інстанції та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення апеляційним судом ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України стосовно прийняття постанови іншим складом суду, не заслуговують на увагу, оскільки розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду № 168 від 16.03.09р. склад колегії у справі № 2/177-08 змінено на наступний: головуючий –Ляхевич А.А., судді Будішевська Л.О., Веденяпін О.А. (а.с. 131). Новий склад суду було оголошено в засіданні представнику позивача, про що свідчить складений протокол судового засідання від 17.03.09р. (а.с. 142).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -