Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Авдєєв О.І.

від відповідача: не з’явився

розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р.

у справі № 5020-12/499 Господарського суду м. Севастополя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб"

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

третя особа Громадська організація "Товариство сприяння оборони України"

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про визнання права приватної власності на групу об’єктів нерухомого майна аеродрому,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" звернулося до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання права приватної власності на групу об’єктів нерухомого майна аеродрому розташованих в м. Севастополі, Камишове шосе, 33, у складі: двохповерхова будівля радіостанції (літ. "А"); склад (літ. "Б"); дизель - генераторна (літ. "В"); ангар (літ. "Д"); казарма (літ. "Е"); акумуляторна (літ. "И"); бокс (літ. "К"); склад (літ. "Л"); душеві (літ. "М"); уборна (літ. "Н"); огорожа та інші споруди.

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 05.11.2008р. (суддя І.А.Харченко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. (судді: В.І.Гонтар, Ю.В.Борисова, В.С.Голик), позов задоволено повністю, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський авіаційно-спортивний клуб" право приватної власності на групу об’єктів нерухомого майна аеродрому, розташованих в м. Севастополі, Камишове шосе, 33, у складі: двохповерхова будівля радіостанції (літ. "А"); склад (літ. "Б"); дизель - генераторна (літ. "В"); ангар (літ. "Д"); казарма (літ. "Е"); акумуляторна (літ. "И"); бокс (літ. "К"); склад (літ. "Л"); душеві (літ. "М"); уборна (літ. "Н"); огорожа та інші споруди.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Севастополя від 05.11.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі мотивує тим, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Громадська організація "Товариство сприяння оборони України" доводить безпідставність вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у даній справі судові рішення –без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що позивач, який є господарським товариством, є правонаступником Севастопольського авіаційно-спортивного клубу Товариства сприяння обороні України.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Поняття господарського товариства визначено ст. 79 ГК України, частиною 1 якої встановлено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, господарське товариство створюється за рішенням власників майна шляхом об’єднання їх майна.

Згідно ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин щодо реорганізації Севастопольського авіаційно-спортивного клубу Товариства сприяння обороні України та обставин щодо створення позивача.

Крім того, Правила щодо установчих документів господарського товариства встановлені ст. 82 ГК України відповідно до ч. 4 якої статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Як вже було зазначено, позивач просить визнати право власності на групу об’єктів.

Підстави набуття права власності визначені ст. 328 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Проте, господарський суд попередніх інстанцій вирішуючи спір щодо права власності позивача на приписи вищенаведених правових норм уваги не звернув необхідні для вирішення даного спору обставини не дослідив та не дав юридичної оцінки.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Севастополя від 05.11.2008р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2008р. у справі № 5020-12/499 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Севастополя.