ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 10/11-09 (31/128-08)
( Додатково див. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду (rs3374799) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полянського А.Г. –головуючого
Коробенко Г.П.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ріелтерська компанія "Дом"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 08.04.2009 року
у справі
№10/11-09 (31/128-08) Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ріелтерська компанія "Дом"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями
"Кепітал інвестментс груп"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору на стороні позивача:
1. Акціонерний комерційний інноваційний банк
"Укрсиббанк",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека
№ 194"
про
визнання недійсним договору та стягнення грошової
суми
за участю представників сторін:
позивача – Непорада С.А. –дов. від 08.09.2008 року
відповідача – Дидюк О.В. –дов. від 26.06.2009 року
третіх осіб –1, 2 - не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 26.06.2009 року у зв’язку з відпусткою суддів Муравйова О.В. та Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 10/11-09(31/128-08) господарського суду Дніпропетровської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Полянський А.Г., судді: Коробенко Г.П., Костенко Т.Ф.
В листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" про визнання недійсним договору оренди (найму) приміщень № 09/07 від 10.09.2007 року, укладеного між ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" та ТОВ " Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп"; провести двосторонню реституцію за недійсним договором оренди (найму) приміщень №09/07 від 10.09.2007 року, що був укладений між ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" та ТОВ "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп", стягнувши з ТОВ "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" на користь ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" відшкодування в сумі –461416,46 грн., вартості користування приміщеннями за період з 10.09.2007 року по 10.09.2008 року за вирахуванням фактично сплаченої відповідачем орендної плати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2009 року (суддя: Кощеєв І.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. (колегія суддів: Логвиненко А.О., Головко В.Г., Стрелець Т.Г.), в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди (найму) приміщень № 09/07 від 10.09.2007 року та стягнути з ТОВ "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" на користь ТОВ "Ріелтерська компанія "Дом" відшкодування в сумі –461416,46 грн., мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як встановлено судом, відповідно до Реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна від 30.10.2001 року, складеного Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації, у житловому будинку літ. А-5 на 1-му поверсі приміщення V, у підвалі приміщення II, III –аптека, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 82, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" на праві колективної власності.
10.07.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" (орендодавець) та Акціонерним комерційним інвестиційним банком "Укрсиббанк" (орендатор) був укладений Договір оренди нежилих приміщень №91, за умовами якого орендар одержав у володіння та тимчасове користування частину нерухомого майна, яка складалася із: нежитлового приміщення V поз. 11-5-17, 19 та частини нежитлового приміщення V поз. 2, загальною площею 74 кв.м., що знаходяться в житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 82.
Відповідно до Акта № 91 від 15.08.2002 року, орендоване приміщення передане Орендодавцем Орендарю.
Додатковою угодою № б/н від 24.11.2003 року до Договору оренди нежилих приміщень № 91 від 10.07.2002р., строк дії цієї угоди був встановлений з 15.08.2002р. до 31.08.2008р.
01.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №194" (Орендар) був укладений Договір оренди (найму) приміщень № 123, за умовами якого Орендар одержав у тимчасове користування іншу частину вказаного нерухомого майна, яке складалося з нежитлових приміщень загальною площею 268 кв.м., що знаходяться в житловому будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 82.
Строк оренди, відповідно до пункту 1.3 договору сторони встановили з 01.01.2007 року до 15.04.2007 року.
Відповідно до Акта № 1 від 01.01.2007 року, орендоване приміщення було передане Орендодавцем Орендарю.
Додатковою угодою № 2 від 01.07.2007 року до Договору оренди нежилих приміщень № 123 від 01.01.2007 року строк дії цієї угоди був встановлений до 31.12.2007 року.
Судом також встановлено, що 10.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" (Орендар) було укладено спірний Договір оренди (найму) приміщень №09/07, за умовами якого Орендарю мало надаватися у тимчасове користування нерухоме майно, а саме: у житловому будинку літ.А-5 на 1-му поверсі нежитлового приміщення V поз.1-19; у підвалі нежитлові приміщення II поз. 2,3; нежитлові приміщення III поз. 1-6, загальною площею 427,3 кв. м.; 3-ганків, 2-ох приямків, вітрини, які розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, просп.Гагаріна, 82.
Відповідно до підписаного сторонами Акта № 1 прийому-передачі нерухомого майна від 10.09.2007 року, нерухоме майно, а саме: у житловому будинку літ.А-5 на 1-му поверсі нежитлового приміщення V поз. 1-19; у підвалі нежитлові приміщення II поз. 2,3; нежитлові приміщення III поз. 1-6, загальною площею 427,3 кв. м.; 3-ганків, 2-ох приямків, вітрини, які розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, просп.Гагаріна, 82, передано Орендодавцем Орендарю.
Згідно із пунктом 2.7 договору оренди (найму) приміщень № 09/07 від 10.09.2007 року, Орендар має право передавати у піднайом (суборенду) чи інше користування орендовані приміщення без письмової згоди на такі дії Орендодавця.
Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" передало орендовані нежитлові приміщення у піднайом (суборенду) за Договором суборенди від 01.10.2007 року укладений з АКІБ "УкрСіббанк", за Договором суборенди №8/г82-07 від 01.10.2007 року укладений з ПП Середа Н.М. та за Договором суборенди №6/г82-07 від 05.10.2007 року укладений з ЗАТ "Аптеки Запоріжжя".
Додатковою угодою № 1 до Договору №09/07 від 10.09.2007 року, укладеною 08.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" (Орендар), сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір №09/07 від 10.09.2007 року з 08.08.2008 року, розрахунки сторін за договором провести станом на 08.08.2008 року.
Згідно Акта повернення нерухомого майна № 1 від 08.08.2008 року до договору №09/07 від 10.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Кепітал інвестментс груп" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" орендоване нерухоме майно - в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, нежитлові приміщення V, поз. 1-9, у підвалі нежитлові приміщення II поз. 2,3; нежитлові приміщення III поз. 1-6; загальною площею - 427,3 кв. м., 3-х ґанків, 2-ох приямків, вітрини, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, буд.82.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що договір оренди може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, а дію спірного Договору №09/07 від 10.09.2007 року на момент звернення позивача до суду вже припинено (розірвано за згодою сторін Додатковою угодою №1 від 08.08.2008р.), і, орендоване майно повернуте за Актом №1 від 08.08.2009 року, а відтак, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову.
Проте, з такими висновками, колегія суддів погодитись не може та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статі 216 вказаного вище кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Тобто, чинне законодавство не обумовлює неможливості визнання договору недійсним внаслідок припинення його дії та моментом виникнення прав і обов’язків за договором, а лише передбачає спеціальні наслідки такої недійсності, в разі неможливості повернення виконаного, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном. В такому випадку згідно абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України відповідна сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано нею, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На зазначені положення чинного законодавства суди не звернули уваги, чим порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Крім того, застосування передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків недійсності правочину потребує встановлення вартості одержаного сторонами за недійсним правочином, зокрема, розміру фактично сплаченої відповідачем орендної плати та вартості платного користування нежилими приміщеннями за цінами на момент відшкодування.
Обмежившись лише доводами щодо відсутності підстав для задоволення позову, суди не перевірили обґрунтованості розміру пред’явлених позивачем грошових вимог та не дослідили обставини, що підтверджують правильність наданого позивачем розрахунку розміру відшкодування вартості платного користування майном, що становило об’єкт спірного договору оренди.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані обставини мають суттєве значення для вирішення даного спору, однак вони не були з'ясовані попередніми судовими інстанціями.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтерська компанія "Дом" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 року у справі №10/11-09(31/128-08) скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.Полянський
Судді Г.Коробенко
Т.Костенко