розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р.

у справі №31/30-09

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробнича компанія "Віконні системи"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення 38 908,14грн.

за участю представників:

ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" - не з’явилися;

ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" – не з’явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Віконні системи" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 38 908,14грн., у у т.ч. 38 127,12грн. основної заборгованості, 209,39грн. процентів, 571,91грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором підряду №805689 від 13.10.2008р. в частині оплати виконаних робіт у встановлений таким договором строк (а.с.2-3).

Заявою від 17.02.2009р. позивачем збільшено розмір заявлених ним вимог та доповнено позов вимогами про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 42472,16грн., у т.ч. 38 127,12грн. основної заборгованості, 362,92грн. процентів, 2 530,43грн. збитків від інфляції, 1 451,69грн. штрафних санкцій (а.с.30-31).

Відповідач у справі – ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" у відзиві просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не пред’явив рахунок для оплати відповідних послуг (а.с.39).

Відхиляючи додатково заявлені вимоги про стягнення штрафних санкцій, відповідач посилається на те, що сторонами не досягнуто домовленості щодо встановлення відповідної відповідальності за порушення зобов’язань за договором в частині оплати виконаних робіт (а.с.40-41).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" на користь ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" стягнуто 38 127,12грн. основної заборгованості, 362,92грн. процентів, 2 530,43грн. збитків від інфляції; в іншій частині позову відмовлено (а.с.45-46).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, збитків від інфляції та процентів, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати виконаних робіт в установлений договором строк;

- як особа, що допустила порушення виконання грошових зобов’язань, відповідач має нести відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати боргу з урахуванням інфляції та процентів.

У задоволенні вимог в частині стягнення штрафних санкцій відмовлено з огляду на те, що договором не передбачена така відповідальність замовника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009р. залишено без змін (а.с.65-66).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані не застосуванням судами норм матеріального права, які підлягали застосування до спірних правовідносин (а.с.72-73).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

13.10.2008р. між сторонами у справі –ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" укладено договір №805689 підряду.

За умовами зазначеного договору, ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи" взяло на себе зобов’язання виконати роботи по виготовленню, доставлянню та монтажу конструкцій з ПВХ профілю WDS303, WDS 404, фурнітури Siegnia, а відповідач –ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"

- прийняти та оплатити їх в порядку та строки, визначені договором.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача виконати взяті на себе зобов’язання в частині оплати виконаних робіт, а також застосування до нього відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи спір у справі, суди встановили, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання з виготовлення, доставки та монтажу конструкцій, про що сторонами складено акт від 16.10.2008р., однак, відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати таких робіт не виконав хоча строк їх виконання, встановлений п.2.2 договору, настав.

Посилання скаржника у поданій ним касаційній скарзі на те, що у позивача відсутнє право вимагати стягнення заборгованості у зв’язку з не направленням рахунку на оплату необґрунтовані. Так, укладений сторонами договір не пов’язує строк виконання зобов’язання з оплати з моментом виставлення рахунку, такий строк пов’язаний з моментом підписання акта прийняття виконаних робіт, який підписаний відповідачем без зауважень.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача 38 127,12грн. основної заборгованості.

Також, колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів щодо мотивованості заявлених вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох процентів річних.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.

Також касаційна інстанція погоджується з іншими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. у справі №31/30-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" – без задоволення.