ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 03-05/2867
( Додатково див. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду (rs3678595) ) ( Додатково див. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду (rs1554434) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідача
- не з'явився,
третьої особи
- Первак О.М.,
прокуратури
- Руснак Ю.І.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
першого заступника прокурора Черкаської області
на постанову
у справі
Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.04.2008
№03-05/2867
за позовом
першого заступника прокурора Черкаської області в
інтересах держави
в особі Золотоніської міської ради
до
РВ ФДМ України по Черкаській області
(третя особа
- ВАТ "ПМК №216")
про
визнання незаконними і скасування актів
приватизації
та спонукання відповідача до вчинення певних
дій
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2007 (суддя Єфіменко В.В.) позов задоволено в повному обсязі з посиланням на те, що в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "ПМК № 216" спірний гуртожиток по вул.Баха, 67а в м.Золотоноша було включено до статутного фонду ВАТ "ПМК №216" з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2009 (судді: Фаловська І.М., Разіна Т.І., Чорногуз М.Г.) рішення скасовано, припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту оцінки цілісного майнового комплексу ДП "ПМК №216" Держводгоспу України від 28.06.1996р. з посиланням на те, що вказаний акт оцінки не є актом державного органу, який в розумінні ст. 12 ГПК України може бути визнаний судом недійсним. В решті позовних відмовлено у зв’язку з відповідністю оспоюваних наказів РВ ФДМ України по Черкаській області №636-П від 28.06.1996р. та №635-АТ від 05.12.1996р. законодавству про приватизацію, чинному на момент їх видачі, а також з огляду на невідповідність заявленої позовної вимоги про внесення змін до акту оцінки способам захисту цивільних прав, передбаченим ст. 16 ЦК України.
Перший заступник прокурора Черкаської області у внесеному касаційному поданні просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 16, 387 ЦК України, ст.ст. 4- 6 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.41 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. № 717 (717-93-п) , та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників прокуратури і третьої особи, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 29.12.2007 –скасуванню в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів РВ ФДМ України по Черкаській області №636-П від 28.06.1996р. і №635-АТ від 05.12.1996р. з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду Черкаської області з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову, припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту оцінки цілісного майнового комплексу ДП "ПМК №216" Держводгоспу України від 28.06.1996р. та відмовляючи в решті позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірний акт оцінки –це висновок про вартість майна державного підприємства, тобто він не є актом державного органу, який в розумінні ст. 12 ГПК України може бути визнаний судом недійсним.
Виходячи з системного аналізу змісту п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції від 22.02.1994р., чинній в період видачі спірних наказів), ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п.2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою КМ України від 06.11.1995р. №891 (891-95-п) (в її первісній редакції), гуртожитки у спірний період не відносились до об’єктів державного житлового фонду, який би підлягав приватизації громадянами України або підлягав передачі у комунальну власність, отже, за відсутності законодавчої заборони щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації, видання органом приватизації - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області спірних наказів №636-П від 28.06.1996р. і №635-АТ від 05.12.1996р., якими затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "ПМК №216" Держводгоспу України та внесено до нього зміни, не свідчить про порушення вимог чинного на той час законодавства про приватизацію, чого, однак, не враховано судом першої інстанції, адже, будь-яких інших підстав визнання цих наказів недійсними не зазначено.
Прокурором під час розгляду справи не доведено та місцевим судом не встановлено виявлення третьою особою бажання під час приватизації передати спірний гуртожиток у комунальну власність. Позивач також не звертався до підприємства чи державного органу приватизації про передачу гуртожитку у комунальну власність, що свідчить про відсутність порушення прав позивача прийняттям спірних наказів, а тому у місцевого суду не було правових підстав для задоволення позову в частині визнання їх недійсними.
Заявлена прокурором позовна вимога про внесення змін до акту оцінки невідповідність способам захисту цивільних прав, передбаченим ст. 16 ЦК України. Крім того, внесення до акту оцінки змін не усуває юридичних наслідків його виконання в період проведення приватизації.
Золотоніська міська рада за наявності і доведеності підстав, може бути представником інтересів лише територіальної громади щодо комунального майна, втім, не представником інтересів держави щодо державного житлового фонду, до складу якого, на думку прокурора та за висновком місцевого господарського суду, входив спірний гуртожиток під час перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство.
Колегія погоджується з висновками апеляційного суду в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту оцінки цілісного майнового комплексу ДП "ПМК №216" Держводгоспу України від 28.06.1996р. та відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання державного органу приватизації до внесення змін до акту оцінки з тих мотивів, що спірний акт оцінки по своїй суті є висновком про вартість майна державного підприємства, а тому він не є актом державного органу (правовим актом індивідуальної дії) в розумінні ч.1 ст. 21 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, який може бути визнаний судом незаконним чи недійсним. Вказаний акт оцінки породжує юридичні наслідки виключно після його затвердження наказом державного органу приватизації, в зв'язку з чим господарським судам підвідомчі саме спори у справах про визнання недійсними вказаних наказів чи інших рішень державних органів приватизації. В свою чергу, заявлена прокурором позовна вимога про внесення змін до акту оцінки невідповідність способам захисту цивільних прав, передбаченим ст. 16 ЦК України.
Наведені фактичні обставини прокуратурою не спростовані. Касаційна інстанція також враховує, що касаційне подання не містить заперечень щодо висновків апеляційного суду в частині невідповідності встановленим способам захисту цивільних прав заявленої прокурором позовної вимоги про внесення змін до акту оцінки.
Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів РВ ФДМ України по Черкаській області №636-П від 28.06.1996р. і №635-АТ від 05.12.1996р. з огляду на таке.
Згідно переліку підприємств, які підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1995р. №343 (343-95-п) та відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993р., регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області прийнято рішення про приватизацію державного підприємства пересувної механізованої колони №216 Держводгоспу України. Дане рішення прийняте на підставі наказу "Про рішення щодо приватизації" №323-ДП від 29.04.1996р. (т.1 а.с.8).
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області проведено оцінку цілісного майнового комплексу підприємства та наказом №636-П від 28.06.1996 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу підприємства від 28.06.1996 (т.1 а.с.9).
Згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу від 28.06.1996 та інвентаризаційного опису до статутного фонду ВАТ "ПМК-216" включено також гуртожиток по вул. Баха, 67а у м. Золотоноша (т.1 а.с.10-15).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області №589-АТ від 07.10.1996 перетворено державне підприємство пересувна механізована колона №216 у відкрите акціонерне товариство "ПМК-216" (т.1 а.с.20-21).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області "Про затвердження доповнень до актів оцінки вартості майна відкритих акціонерних товариств" №635-АТ від 05.12.1996 затверджено доповнення до актів оцінки вартості майна (т.1 а.с.16).
Дійсно, відповідно до норм ч.ч.1,2 п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції від 22.02.1994р., чинній на момент прийняття оспорюваних наказів), на які послався апеляційний суд в обгрунтування підстав для відмови у визнанні недійсними спірних наказів, державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
На виконання п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" постановою КМ України від 06.11.1995р. №891 (891-95-п) було затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у відповідності з п.п.2,3 якого передачі в комунальну власність підлягають житлові будинку відомчого житлового фонду (крім гуртожитків). Відомчий житловий фонд передається у власність відповідних міст, селищ і сіл безоплатно.
Проте, суд апеляційної інстанції не врахував наступне.
Згідно з п.16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993р. (508-93-п) , розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.
Згідно пунктів 41,42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. № 717 (717-93-п) , вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно зі ст. 127 Житлового Кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового Кодексу України).
За змістом ст.ст. 4- 6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації не підлягають.
Наведене свідчить про правильність висновку місцевого господарського суду про незаконність включення спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Промхімсантехмонтаж", і цей висновок не спростовано апеляційним судом з посиланням на норми чинного на той час законодавства про приватизацію.
Також слід зазначити, що пунктом 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент видачі оспорюваних наказів) не встановлювався порядок приватизації об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському віданні державних підприємств, як і не передбачалося набуття права власності на гуртожитки разом з іншим майном у процесі його приватизації.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з відчуженням гуртожитків (постанови ВСУ від 11.07.2006 у справі №17/339 та від 23.09.2008 у справі №2-1/17489-2007), чим спростовуються вибіркові посилання апеляційного суду в обґрунтування своїх висновків на постанову Вищого господарського суду України від 19.02.2009 у аналогічній справі №05/1128, якою (постановою) справу №05/1128 було лише направлено на новий розгляд, тобто не було прийнято нове рішення про відмову у позові про визнання недійсним наказу державного органу приватизації в частині включення вартості гуртожитку до складу ЦМК державного підприємства, яке підлягало приватизації.
Отже, апеляційним судом належним чином не спростовано висновок суду першої інстанції про включення спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу приватизованого державного підприємства всупереч вимогам ч.2 ст. 3 та ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Разом з тим, рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування спірних наказів також підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Умовою визнання недійсним акта державного чи іншого органу є порушення у зв’язку з прийняттям спірного акта прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо ж за результатами розгляду спору такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.
Суд першої інстанції взагалі не дослідив та не встановив, чи порушують спірні накази права Золотоніської міської ради, як суб'єкта права комунальної власності, та в чому саме полягає таке порушення.
Натомість апеляційна інстанція, враховуючи обставини недоведеності виявлення третьою особою під час приватизації бажання (намірів) щодо передачі спірного гуртожитку у комунальну власність та відсутності звернення Золотоніської міської ради до підприємства чи державного органу приватизації про передачу гуртожитку у комунальну власність, встановила відсутність порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям спірних наказів.
Водночас судами попередніх інстанцій не з'ясовано належним чином питання пропуску Золотоніською міською радою строку позовної давності в цій частині позовних вимог з огляду на таке.
Зокрема, касаційна інстанція вважає передчасним незастосування судом першої інстанції позовної давності з тих лише мотивів, що позов заявлено прокурором внаслідок прокурорської перевірки, за результатами якої і було виявлено факт включення гуртожитку до статутного фонду третьої особи, та з часу виявлення цього факту термін позовної давності не закінчився.
Адже, згідно зі ст. 76 ЦК УРСР, чинного на момент видачі спірних наказів, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.261 нині чинного ЦК України (435-15) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (позивач) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Натомість згідно з ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. 76 ЦК УРСР, ч.1 ст. 261 ЦК України та ч.2 ст. 29 ГПК України істотне значення має саме обізнаність Золотоніської міської ради, як позивача у даній справі, з порушенням своїх прав оспорюваними наказами (включенням гуртожитку до статутного фонду ВАТ "ПМК №216"), а, відтак, момент обізнаності прокурора з таким фактом не має вагомого значення для застосування судом позовної давності.
Судами в розрізі застосування позовної давності залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки наявному у справі свідоцтву №3 про право власності на гуртожиток по вул.Баха,67а в м.Золотоноша, виданому третій особі на підставі рішення Золотоніського міськвиконкому від 10.02.2000р. №116, що не виключає наявність підстав вважати, що позивач, як суб'єкт права комунальної власності, був обізнаний з порушенням своїх прав задовго до проведення відповідної прокурорської перевірки.
Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з’ясування судами обставин справи в частині позовних вимог позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів РВ ФДМ України по Черкаській області №636-П від 28.06.1996р. і №635-АТ від 05.12.1996р., що вказує на наявність достатніх правових підстав для передачі справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.
Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляду справи вирішити питання про наявність чи відсутність пропуску строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин пропуску цього строку як підстави для його відновлення, а також надати позивачу можливість згідно зі ст.22 цього Кодексу уточнити заявлені позовні вимоги в цій частині (скасування як незаконних чи визнання недійсними наказів державного органу приватизації), та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі №03-05/2867 скасувати в частині позовних вимог позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів РВ ФДМ України по Черкаській області №636-П від 28.06.1996р. і №635-АТ від 05.12.1996р. з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун