ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 28/49-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.,
суддів
Заріцької А.О.,
Міщенка П.К.
розглянувши касаційну скаргу
державної податкової адміністрації у
м. Києві
на постанову
господарського суду міста Києва від
27 лютого 2009 року
у справі
господарського суду
№ 28/49-б
міста Києва
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю
"Максімаркетинг"
до
про
товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-ТВ
Продакшн"
визнання банкрутом
за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Максімаркетинг" Юрковецького В.Л.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 січня 2009 року за заявою ТОВ "Максімаркетинг" було порушено провадження у справі № 28/49-б про банкрутство ТОВ "Мега-ТВ Продакшн" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).
Постановою господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року (суддя Копитова О.С.) визнано відсутнього боржника - ТОВ "Мега-ТВ Продакшн" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись з вказаною постановою, державна податкова адміністрація у місті Києві (далі –ДПА у місті Києві) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду міста Києва скасувати і провадження у справі припинити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що боржник здійснює господарську діяльність звітує вчасно, а ініціюючим кредитором разом з заявою про порушення провадження у справі не надано доказів необхідних для порушення справи за правилами ст. 52 Закону.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 8, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), ст.ст. 1, 7, 52 Закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ініціюючий кредитор – ТОВ "Максімаркетинг" подав до суду заяву про визнання відсутнього боржника –ТОВ "Мега-ТВ Продакшн" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити йому борг у сумі 21 300 грн. В обґрунтування заяви ТОВ "Максімаркетинг" вказало, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, та що кредиторські вимоги ТОВ "Максімаркетинг" підтверджуються документами.
Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність доказів, які містяться у матеріалах справи, доводять безспірність вимог заявника та неспроможність боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором у встановлений Законом строк.
У відповідності до ст. 1 Закону безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Частиною 1 статті 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника, передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.
ДПА у місті Києві звертаючись до Вищого господарського суду України у порядку ст. 107 ГПК України зазначила, що прийнята судом першої інстанції постанова про визнання боржника банкрутом стосується прав і обов'язків ДПА у місті Києві, як податкового органу, та що ДПА у місті Києві є органом, уповноваженим звертатися за судовим захистом у спірних правовідносинах.
Проте, у касаційній скарзі не вказано, яким чином та які права чи обов'язки податкового органу порушені прийнятою постановою.
З матеріалів справи вбачається, що при порушенні 27 січня 2009 року справи про банкрутство "Мега-ТВ Продакшн", суд першої інстанції зобов'язав державну податкову інспекцію за місцем знаходження боржника в семиденний термін проінформувати суд про підприємницьку діяльність боржника, зокрема, щодо останньої дати подання боржником документів бухгалтерської звітності, та податкових декларацій, а також відомості, щодо зміни адреси боржника; відомості про закриття та відкриття боржником банківських рахунків; відомості щодо наявності (відсутності) у боржника заборгованості по податках, зборах та обов'язкових платежах, також суд просив податковий орган про надання іншої інформації щодо боржника.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17 лютого 2007 року розгляд справи було відкладено і повторно зобов'язано податковий орган подати до суду інформацію та витребувані раніше дані щодо боржника.
Відмітки на ухвалах суду першої інстанції від 27 січня та 17 лютого 2008 року свідчать про направлення ДПІ копій відповідних ухвал.
Разом з тим, матеріали справи, як і касаційна скарга, даних податкових органів про наявність у "Мега-ТВ Продакшн" заборгованості до бюджету, не містять.
У матеріалах справи представлений акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва про незнаходження підприємства (боржника) за юридичною адресою від 23 лютого 2009 року. Суд даний акт прийняв в якості належного доказу на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням (а.с. 50).
Отже, ДПІ у Святошинському районі м. Києва була обізнана щодо провадження у справі про банкрутство. В матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатором чинились перешкоди у проведенні податковими органами перевірки боржника, а за таких обставин, колегія суддів вважає, що права та законні інтереси заявника касаційної скарги при винесенні постанови порушені не були.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва, як і заявник касаційної скарги, не позбавлені можливості проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 5 ст. 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Касаційна скарга не містить доводів, які спростовують висновок про наявність ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а за таких обставин суд касаційної інстанції не має підстав для скасування постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державної податкової адміністрації у місті Києві залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 27 лютого 2009 року у справі № 28/49-б залишити без змін.
Головуючий О. Удовиченко Судді А. Заріцька П. Міщенко