Постановою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2009 року у справі №5/83/09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каїр-Миколаїв" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора та зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

На виконання вимог суду ліквідатором було надано звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс боржника, який ухвалою від 16.04.2009 року був затверджений судом та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каїр-Миколаїв" на підставі ст. ст. 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з постановою та ухвалою господарського суду Миколаївської області Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі Миколаївської філії ВАТ ВТБ Банк та Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову та ухвалу скасувати, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про визнання боржника банкрутом та про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

У відзиві на касаційні скарги ліквідатор Цуріка М.В. просить залишити касаційну скаргу ВАТ "Кредитпромбанк" без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Вищий господарський суд України ухвалою від 11.06.2009 року прийняв касаційні скарги до провадження та призначив скарги до розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) ).

Відповідно після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Відповідно ст. 3-1 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Ліквідатором було подано оголошення до друкованого органу, а саме до газети "Позвоните" від 07.04.2009р. №27 про визнання ТОВ "Каїр-Миколаїв" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №5/83/09, проте вказаний друкований орган не є офіційним, та крім того це не звільняє ліквідатора від виконання вимог закону, а саме ч. 5 ст. 52 Закону стосовно письмового повідомлення про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом всіх можливих кредиторів боржника.

До звіту ліквідатора також не надано доказів, що підтверджують письмове звернення в строки передбачені законом до всіх можливих кредиторів відсутнього боржника на що суд уваги не звернув чим порушив вимоги закону.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі, зокрема ліквідатора, членів комітету кредиторів, окремих кредиторів.

В ухвалі господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 року судом першої інстанції не з'ясовано, чи виконувалися ліквідатором банкрута вимоги ч. 5 ст. 52 Закону, яким чином, на адресу яких кредиторів ліквідатором банкрута були направлені повідомлення про визнання відсутнього боржника банкрутом, судом не з'ясовано, чи була надана кредиторам боржника можливість направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута, в зв'язку з чим неможливо зробити висновки про фактичний обсяг кредиторської заборгованості боржника.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV (2452-15) ) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Господарський судом Миколаївської області розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов’язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.04.2009 року у справі №5/83/09 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області..

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Миколаївської філії ВАТ ВТБ Банк та Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.