Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2008 (суддя Ярема В.А.), позов задоволено частково –на підставі ст. 526, ч.2 ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України стягнуто з відповідача на користь позивача 1704226,02 грн., а саме: 444548,83 грн. надмірно сплачених грошових коштів за договором пайової участі у будівництві житлового будинку від 01.02.2005 №09/1-33, 3% річних у сумі 4409,05 грн., 50349,39 грн. інфляційних витрат та 1187886,64 грн. пені, нарахованої за порушення термінів здачі закінченого будівництвом об’єкта інвестування в експлуатацію. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. В частині позовних вимог про стягнення 48060 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання (вартість невстановлених електричних плит) відмовлено з мотивів недоведеності наявності складу цивільного правопорушення, що є підставою для стягнення збитків.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2009 (судді: Жук Г.А., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) рішення скасовано, в позові відмовлено повністю з посиланням на те, що позивач листами від 30.01.2008 та від 17.04.2008 повідомив відповідача про відступлення (переуступку) права вимоги за договором пайової участі у будівництві житлового будинку від 01.02.2005 №09/1-33 (далі - договір від 01.02.2005) на користь третіх осіб (фізичних осіб), яке (відступлення) відбулося на підставі та з моменту оформлення укладених між позивачем та фізичними особами договорами купівлі-продажу майнових прав (а.с.89,90,100-337 том 1), що відповідно до п.5.9 договору від 01.02.2005 позбавляє позивача права вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за цим договором.

ТОВ "Світлиця ЛТД" в поданій касаційній скарзі та доповненні до неї просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 213, 512, 655, 656 ЦК України та ст.ст. 35, 36, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ "Світлиця ЛТД" та фізичними особами, останні набули самостійний обсяг прав вимоги, які були спрямовані виключно до ТОВ "Світлиця ЛТД", як до продавця за цими договорами, а не до відповідача, як забудовника. Окрім того, підписаний між сторонами акт передавання-приймання об’єктів інвестування від 15.01.2008 не є частиною договору №09/1-33 від 01.02.2005 та виступає самостійним правочином, що створює для сторін цивільні права та обов'язки. Жодна із сторін договору №09/1-33 від 01.02.2005 не надавала згоди на передачу прав та обов'язків за цим договором третій стороні, як це передбачено п.8.4 договору. На думку позивача, рішенням Солом’янського районного суду від 21.11.2008 у цивільній справі №2-3432/08 встановлено, що уступка права вимоги за укладеними з фізичними особами договорами купівлі-продажу майнових прав не відбувалася, і цей факт в силу вимог ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про часткове задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.02.2005 року між ТОВ "Свiтлиця ЛТД" (пайовиком) та ТОВ "Броварський заводобудiвельний комбінат" (забудовником) було укладено договір №09/1-33 пайової участі у будiвництвi житлового будинку №7 за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського (том 1, арк. справи 24).

Відповідно до умов п.1 договору №09/1-33 ТОВ "Броварський заводобудiвельний комбінат" (забудовник за договором, відповідач у справі) зобов’язався на власний ризик своїми силами i засобами, за рахунок залучених від пайовиків коштів, збудувати та здати в експлуатацію багатоповерховий 630-ти квартирний житловий будинок (далі - об’єкт пайової участі) i передати ТОВ "Свiтлиця ЛТД" (пайовик за договором, позивач у справі) по акту приймання-передачі визначену договором кількість квартир згідно з їх розподілом, а позивач зобов’язався забезпечити інвестування будівництва зазначеного об’єкта пайової участі за узгодженим сторонами графіком інвестування та приймає визначену кількість квартир у власність на умовах цього договору.

Пунктом 1.4 договору сторони домовились, що позивач вносить інвестиції на будівництво 89 квартир у житловому будинку №7 по вул.Грушевського у м.Бровари загальною проектною площею квартир 4258,60 кв.м. вартістю 11285290 грн., в тому числі ПДВ. Після проведення коригування проекту об’єкта інвестування кiлькiсть квартир та їх загальна площа будуть уточнені за письмовим узгодженням сторін.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору №09/1-33 від 01.02.2005 року пайової участі будівництва житлового буднику №7 за адресою: м.Бровари, вул. Грушевського, сторонами були укладені додатковi угоди №7-8 вiд 02.11.2007 року, додатки №9 та №10 вiд 03.11.2005 року, додатки №11 та № 2 вiд 3 1.03.2006 року, додатки № 13 та № 14 i Зведений акт звірки обсягів інвестування спорудження 360-ти квартирного будинку вiд 12.07.2006 року, додаткова угода вiд 05.12.2006 року, додатки №15 та №16 вiд 25.06.2007 року (том 1, арк. справи 29-54), відповідно до яких сторонами уточнювався обсяг пайової участі позивача, його форма, поточна вартість об’єкту пайової участі, адресний перелік квартир, що передаються позивачу та якими було врегульовано питання органiзацiйного характеру між сторонами.

Поряд з цим, 31.10.2007 року на виконання договору №09/1-33 від 01.02.2005 року пайової участі будівництва житлового буднику №7 за адресою: м.Бровари, вул. Грушевського, між сторонами була укладена додаткова угода щодо порядку здійснення кінцевих розрахунків за фактичними (за обмірами БТI) даними загальної площi житлового будинку №7 по вул.Грушевського у м.Бровари (том 1, арк. справи 55), вiдповiдно до п.1 якої сторони встановили, що позивач здійснив iнвестування на суму 15223968,55 грн.

Згідно з п.5 додаткової угоди від 31.10.2007 року, протягом 20 днів після здійснення сторонами остаточних розрахунків за даними державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач отримує від відповідача довідку щодо повної оплати вартості об’єкту інвестування а також Акт передавання-приймання такого об’єкту інвестування.

На виконання п.5 додаткової угоди від 31.10.2007 року, сторонами був складений та підписаний Акт від 15.01.2008 року передавання-приймання об’єктів інвестування у 360-ти квартирному будинку за адресою: м. Бровари, Київська область, вул.Грушевського, 7 (том 1, арк. справи 64). Пунктом 3 зазначеного Акту сторони визначили зменшення фактичної площі об’єкту інвестування порівняно iз загальною проектною площею у розмiрi 137,41 кв.м. на суму 444548,83 грн. Згідно з п.5 Акту від 15.01.2008 року сторони погодили фактичну вартість загальної площі об’єктів інвестування (квартир) у сумі 14779419,72 грн. у тому числі ПДВ. Пунктом 6 вказаного Акту встановлено, що відповідач зобов’язується повернути позивачу кошти на поточний рахунок позивача за різницю площі, що склала 137,41 кв.м. у розмiрi 444548,83 грн. Зазначений акт від 15.01.2008 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Протягом 2005-2007рр. позивачем було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав з фізичними особами (том 1, арк. справи 89,90, 100-337). З даних договорів вбачається, що предметом (товаром) за договором купівлі-продажу є "майнові права на одержання у власність... квартири", що були предметом інвестування за договором № 09/1-33 від 01.02.2005 року.

Тобто у такий спосіб позивачем відбулось відчуження права на одержання у власність 91 квартири в будинку №7 по вул.Грушевського в м.Бровари, а саме усіх квартир, передання яких позивач мав право вимагати від відповідача згідно умов договору №09/1-33 від 01.02.2005 року.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що дійсним предметом (товаром) за договорами купівлі-продажу майнових прав є права вимоги за договором №09/1-33 від 01.02.2005 року. Оскільки право вимоги за договором №09/1-33 від 01.02.2005 року пов’язане з відчуженням квартир (майна), ці права були названі позивачем та фізичними особами "майновими".

Надаючи оцінку договорам купівлі-продажу майнових прав, укладених з фізичними особами, апеляційна інстанція виходила з положення ч.4 ст. 213 Цивільного кодексу України, згідно якого справжня воля особи, яка вчинила правочин, має встановлюватися з урахуванням її подальшої поведінки.

Обставини справи свідчать про те, що воля позивача та фізичних осіб, яким позивач продав майнові права на одержання у власність квартир, була спрямована на передання і прав вимоги, належних позивачу згідно умов договору №09/1-33 від 01.02.2005 року.

Так, зокрема, 30.01.2008 року та 17.04.2008 року позивачем були направлені на адресу відповідача листи, у яких фактично визнано факт відступлення (переуступки) права вимоги за договором №09/1-33 від 01.02.2005 року, у зв’язку з укладенням договорів купівлі-продажу майнових прав між позивачем та фізичними особами, та повідомлено відповідача про необхідність передання належних позивачу квартир безпосередньо фізичним особам - покупцям майнових прав.

Зазначена обставина підтверджується підписаними між позивачем та фізичними особами актами приймання-передачі об’єкту інвестування у 360-тиквартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського,7, відповідно до яких позивач передав фізичним особам майнові права на отримання у власність об’єктів інвестування у новозбудованому домі (а.с.2-91 том 2). Пунктом 2 цих актів зазначено, що фізичні особи, які є сторонами відповідних актів, підтверджують готовність прийняти відповідні квартири, закінчені будівництвом від відповідача - ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат".

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що позивачем не вчинялися дії щодо подальшої державної реєстрації свого права власності на квартири, які згідно умов договору № 09/1-33 від 01.02.2005 він мав право та обов’язок одержати від відповідача, оскільки такі дії були вчинені безпосередньо фізичними особами внаслідок того, що право на отримання від відповідача об’єктів інвестування перейшло від позивача до фізичних осіб на підставі укладених між ними відповідних договорів купівлі-продажу майнових прав та складання 15.01.2008 року актів приймання-передачі об’єкту інвестування у 360-тиквартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського,7 (копії актів представлені в матеріалах справи). Зазначені обставини додатково підтверджуються колективною заявою, наданою під час здійснення апеляційного провадження

Згідно п.3.1 договору №09/1-33 від 01.02.2005 позивач мав право переуступити право вимоги за договором на користь третіх осіб. Однак, пунктом п.5.9 договору №09/1-33 від 01.02.2005 встановлено, що позивач не має права вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за договором №09/1-33 від 01.02.2005 в разі переуступлення права вимоги іншій особі, або якщо він здійснив відчуження проінвестованої квартири.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що позивач позбавлений права вимагати від відповідача виконання зобов’язань, підставою виникнення яких є договір №09/1-33 від 01.02.2005 року, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення надмірно сплачених грошових коштів, а також 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну їх сплату.

За наведених обставин, апеляційна інстанція також не знайшла підстав для задоволення вимог в частині стягнення пені, нарахованої за порушення виконання зобов’язання за договором №09/1-33 від 01.02.2005, а саме порушення термiнiв здачі закінченого будівництвом об’єкта інвестування в експлуатацію.

Посилання відповідача на рішення Солом’янського районного суду від 21.11.2008 у цивільній справі №2-3432/09 за позовом Зубкової О.В. до ТОВ "Світлиця ЛТД" про стягнення грошових коштів за неповне та несвоєчасне виконання зобов’язань, пені, завданих збитків та моральної шкоди, апеляційний господарськоий суд відхилив з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з тексту судового рішення Солом’янського районного суду, судом були досліджені правовідносини між сторонами договору купівлі-продажу об’єкту інвестування, а саме фізичними особами та позивачем. Водночас ці договірні відносини були досліджені із встановленням відповідних фактів без дослідження правовідносин між ТОВ "Світлиця ЛТД" та безпосереднім забудовником, яким у цій справі є відповідач. А тому, апеляційна інстанція прийняла це рішення Солом’янського районного суду як обставини, на яких позивач ґрунтує свої заперечення апеляційної скарги поряд з іншими доказами у цій справі.

Крім того, апеляційний суд звернув увагу на те, що предметом позовних вимог громадян до ТОВ "Світлиця ЛТД" є кошти, що становлять різницю вартості придбаних громадянами за договором купівлі-продажу та фактично переданих фізичним особам квадратних метрів-площі квартири за обмірами БТІ (за ціною одного квадратного метра, визначеного у договорах купівлі-продажу), а предметом позову у даній справі є кошти, що становлять різницю вартості квадратного метра проінвестованої квартири, яка (вартість) неодноразово змінювалася сторонами додатковими угодами до договору інвестування. Отже, правова природа коштів, заявлених позивачем до стягнення у даній справі, та заявлених фізичними особами до ТОВ "Світлиця ЛТД" неоднакова.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору пайової участі у будівництві житлового будинку від 01.02.2005 №09/1-33 та додаткових угод (додатків) до нього, підписаного сторонами акту передавання-приймання об’єктів інвестування від 15.01.2008, умов укладених між позивачем та фізичними особами договорів купівлі-продажу майнових прав (а.с.89,90,100-337 том 1), підписаних між позивачем та фізичними особами актів приймання-передачі об’єкту інвестування від 15.01.2008 (а.с.2-91 том 2), листів-повідомлень ТОВ "Світлиця ЛТД" від 30.01.2008 №522 і від 17.04.2008 №568 (а.с.231-233 том 2)та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достовірно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що позивач скористався своїм правом на відступлення (переуступку) права вимоги за договором пайової участі у будівництві житлового будинку від 01.02.2005 №09/1-33 на користь третіх осіб (фізичних осіб), яке (відступлення) відбулося на підставі та з моменту нотаріального посвідчення укладених між позивачем та фізичними особами договорами купівлі-продажу майнових прав.

В свою чергу, враховуючи те, що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, та виходячи зі змісту п.5.9 договору №09/1-33 від 01.02.2005, суд апеляційної інстанції послідовно дійшов правильного висновку про те, що вищевказане відступлення права вимоги позбавляє позивача права вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за цим договором, тобто як в частині переплачених коштів так і в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом даного спору.

При цьому судом враховано, що 15.01.2008 року позивачем були складені та підписані акти приймання-передачі об’єкту інвестування у 360-тиквартирному житловому будинку за адресою: м.Бровари, вул.Грушевського,7, відповідно до умов яких позивач передав фізичним особам майнові права на отримання у власність об’єктів інвестування у новозбудованому будинку за адресою: м.Бровари, Київська область, вул.Грушевського,7 (а.с.2-91 том 2). Пунктом 2 цих актів визначено, що фізичні особи, які є сторонами відповідних актів, підтверджують готовність прийняти відповідні квартири, закінчені будівництвом, саме від відповідача –ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат".

Апеляційна інстанція також встановила, що 30.01.2008 року позивачем (первісний кредитор) надісланий відповідачу (боржнику) лист №522 (а.с.231том 2), відповідно до якого позивач в порядку ч.2 ст. 516 ЦК України повідомив відповідача про те, що керуючись умовами інвестиційного договору від 01.02.2005 ТОВ "Свiтлиця ЛТД" використало право щодо переуступки майнових прав на отримання у власність проінвестованих квартир за договором №09/1-33 від 01.02.2005 на користь третіх осіб, та що в момент оформлення договорів купівлі-продажу майнових прав із фізичними особами ТОВ "Свiтлиця ЛТД" згідно вимог ЦК України (435-15) втрачає своє право на отримання у власність відступлених квартир за договором. Відповідно до п.4 цього листа, позивач зазначив, що переуступка майнових прав означає перехід права вимоги з боку фізичних осіб до забудовника (відповідача у справі), а ТОВ "Свiтлиця ЛТД" таке право втрачає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Касаційна інстанція враховує, що укладені між позивачем та фізичними особами договорів купівлі-продажу майнових прав (а.с.89,90,100-337 том 1) та листи-повідомлення ТОВ "Світлиця ЛТД" від 30.01.2008 і від 17.04.2008 в їх сукупності переконливо свідчать про дотримання сторонами по справі письмової форми правочину відступлення права вимоги за договором від 01.02.2005 на користь фізичних осіб - дійсних законних власників проінвестованих квартир, розташованих у житловому будинку, зданому в експлуатацію.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ "Світлиця ЛТД" та фізичними особами, останні набули самостійний обсяг прав вимоги, які були спрямовані виключно до ТОВ "Світлиця ЛТД", як до продавця за цими договорами, а не до відповідача, як забудовника.

Окрім того, такі заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на недоведеність обставин уступки позивачем права вимоги за договором №09/1-33 від 01.02.2005 на користь фізичних осіб-власників майнових прав на квартири, проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст. 111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Колегія відхиляє суперечливі твердження позивача про те, що підписаний між сторонами акт передавання-приймання об’єктів інвестування від 15.01.2008 не є частиною договору №09/1-33 від 01.02.2005 та виступає самостійним правочином, оскільки як встановлено судами та не заперечується скаржником, даний акт складено якраз на виконання п.5 додаткової угоди від 31.10.2007 до договору №09/1-33 від 01.02.2005.

Колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на порушення апеляційним судом вимог ч.4 ст. 35 та ст. 43 ГПК України шляхом неврахування рішення Солом’янського районного суду від 21.11.2008 у цивільній справі №2-3432/08 за позовом Зубкової О.В. до ТОВ "Світлиця ЛТД" про стягнення грошових коштів за неповне та несвоєчасне виконання зобов’язань, пені, завданих збитків та моральної шкоди (а.с.261-266 том 2), яким, на думку скаржника, нібито встановлено той факт, що уступка права вимоги за укладеними з фізичними особами договорами купівлі-продажу майнових прав не відбувалася, оскільки, по-перше, вказане вище рішення взагалі не містить жодних посилань з цього приводу. По-друге, як правильно зазначив апеляційний суд, Солом’янський районний суд, розглядаючи згадану цивільну справу в рамках заявлених позовних вимог, обмежився дослідженням та юридичною оцінкою правовідносин, які склалися між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.04.2005, а саме між фізичними особами та позивачем. Адже, ці договірні відносини були досліджені із встановленням відповідних фактів без їх дослідження у системному зв'язку з правовідносинами між ТОВ "Світлиця ЛТД" та безпосереднім забудовником, яким у даній господарській справі є відповідач.

Таким чином, апеляційний суд цілком правомірно не надав преюдиціального значення оціночним судженням, зробленими судом при вирішенні іншої (цивільної) справи, розмежувавши таким чином факти, встановлені районним судом, та юридичну оцінку вказаним судом правовідносин, які виникли між Зубковою О.В. до ТОВ "Світлиця ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 07.04.2005, що не слід ототожнювати.

Разом з тим, обставини можливого (вірогідного) стягнення з ТОВ "Світлиця ЛТД" на користь фізичних осіб сум переплачених коштів (різниця між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир) та пені в порядку цивільного судочинства, не позбавляють вказане товариство звернутися до контрагента з регресним позовом.

Безпредметними також визнаються посилання скаржника на ч.3 ст. 512 ЦК України, згідно якої кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, оскільки, по-перше, в цій нормі йдеться про можливе існування договірного застереження щодо заборони заміни кредитора у зобов'язанні, чого умови укладеного між сторонами договору №09/1-33 від 01.02.2005 взагалі не містять. Що стосується тверджень позивача про відсутність згоди сторін на передачу прав та обов'язків по договору №09/1-33 від 01.02.2005 третій особі, як того вимагає п.8.4 цього договору, то як зазначено вище, зміст листування сторін (листи ТОВ "Світлиця ЛТД" від 30.01.2008 №522 і від 17.04.2008 №568 та відповіді контрагента на них) переконливо свідчить про досягнення сторонами згоди на відступлення права вимоги за договором №09/1-33 від 01.02.2005.

Правомірність відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування 48060 грн. збитків не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.