Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. –головуючий, судді Губенко Н.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія", м. Київ (далі –ТОВ "Сінергія")

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2009

зі справи № 27/238-08

за позовом ТОВ "Сінергія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КІНОСИСТЕМА", м. Дніпропетровськ (далі –ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА")

про стягнення 203 222, 01 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Сінергія" –Щуренко І.С.,

ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2008 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено: з ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА" на користь ТОВ "Сінергія" стягнуто 140 222, 01 грн. основного боргу, 63 000 грн. штрафних санкцій, 2 032, 22 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення з посиланням на приписи статей 525, 526, 611, 787 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) і статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 (колегія суддів у складі: суддя Ясир Л.О. –головуючий, судді Герасименко І.М., Білецька Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; позов задоволено частково: з ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА" на користь ТОВ "Сінергія" стягнуто 140 222,01 грн. основного боргу, 1 402, 22 грн. державного мита та 81,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у решті позову відмовлено. В обґрунтування постанови зазначено, що, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу, місцевий господарський суд не застосував норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , відповідно до статті 3 якого відповідальність боржника обмежується сплатою пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової стави НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ТОВ "Сінергія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин (зокрема, статті 216, 225 і 231 ГК України), а тому неправомірно скасовано законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 30.08.2006 сторони уклали генеральний договір № 244 прокату фільмів (далі –Договір);

- 26.06.2007 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою Договір викладено в новій редакції;

- так, за умовами Договору:

? дистриб’ютор (позивач) передає, а демонстратор (відповідач) організовує демонстрування фільмів в кінотеатрах на умовах, передбачених даним договором (пункт 2.2 Договору);

? винагорода дистриб’ютора складає 50% від валового збору показу, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору. Демонстратор зобов’язується перерахувати вказану суму на поточний рахунок дистриб’ютора у строк не пізніше 5 банківських днів після закінчення періоду, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору (пункти 6.1 і 6.2 Договору);

? поняття періоду визначено сторонами як термін, протягом якого демонстратор може реалізувати передане йому право та вчиняти інші дії щодо фільмів згідно з Договором;

? у випадку прострочення платежу строком до 10 календарних днів, демонстратор сплачує дистриб’ютору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. У разі, коли термін прострочення перевищує 10 календарних днів, демонстратор сплачує дистриб’ютору штраф у розмірі 7 000 грн. шляхом перерахунку вказаної суми на банківський рахунок останнього (пункт 7.3 Договору);

- на виконання умов Договору сторонами підписані такі додатки: від 25.02.2008 № 244/279 (фільм "Стрітрейсери"), від 26.02.2008 № 244/280 (фільм "Все можуть королі"), від 14.03.2008 № 244/285 (фільм "Супергеройське кіно"), від 26.03.2008 № 244/287 (фільм "Ніхто не знає про секс –2"), від 21.04.2008 № 244/292 (фільм "Острів Нім"), від 15.05.2008 №№244/295 (фільм "Великий Стен" у кінотеатрі "Мост-кіно"), 244/295/1 (фільм "Великий Стен" у кінотеатрі "Материк-кіно"), 244/295/2 (фільм "Великий Стен" у кінотеатрі "Конкорд"), 244/295/3 (фільм "Великий Стен" у кінотеатрі "Вавилон-кіно") із зобов’язанням відповідача демонструвати передані дистриб’ютором фільми в кінотеатрах зі стягненням із глядачів плати за їх перегляд та сплатити належні за це дистриб’ютору суми винагороди;

- за зазначеними додатками до Договору відповідач повинен був сплатити ТОВ "Сінергія" всього 189 923, 26 грн.;

- 15.07.2008 згідно з банківською випискою ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА" перераховано позивачеві 49 701, 28 грн. з призначенням платежу: "За прокат к/ф "Стрітрейсери", згідно дод. №244/279 до ген. дог. №244 від 31.10.2006р."; будь-які інші платежі на виконання умов Договору відповідачем не здійснювалися;

- отже, у ТОВ "Компанія "КІНОСИСТЕМА" виникла перед позивачем заборгованість у сумі 140 222,01 грн.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність підстав для стягнення з відповідача сум заборгованості та штрафу за Договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, факт невиконання відповідачем зобов’язання за Договором підтверджено матеріалами справи, апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Кінокомпанія "КІНОСИСТЕМА" суми заборгованості за Договором.

Разом з тим, Вищий господарський суд України вважає, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд у вирішенні питання про стягнення з відповідача суми штрафу не застосував норми матеріального права, які підлягали б застосуванню, а тому дійшов неправильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, судовими інстанціями встановлено, що відповідно до пункту 7.3 Договору у разі, коли термін прострочення перевищує 10 календарних днів, демонстратор сплачує дистриб’ютору штраф у розмірі 7 000 грн., шляхом перерахунку вказаної суми на банківський рахунок останнього.

Отже, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, господарський суд апеляційної інстанції не врахував наведених законодавчих приписів, а тому дійшов неправильного висновку щодо неможливості стягнути з відповідача суму штрафу. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції –залишенню в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 – 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 зі справи № 27/238-08 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2008 зі справи № 27/238-08 залишити в силі.