ПП "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням його подальшого уточнення) про стягнення з ПП "Фабрика делікатесних сирів" 38 253, 79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 787, 79 грн. пені та 1 593, 18 грн. втрат від інфляції, а всього 44 634,76 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2009 (колегія суддів у складі: суддя Кагітіна Л.П. –головуючий, судді Зубкова Т.П., Шевченко Т.М.), позов задоволено частково: стягнуто з позивача на користь відповідача 38 253, 79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1 593, 18 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Судові акти мотивовано обов’язком відповідача сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами та компенсувати відповідні втрати кредитора внаслідок інфляційних процесів, а також необґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення пені.

ПП "Фабрика делікатесних сирів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ). В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскільки відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, господарські суди безпідставно стягнули з ПП "Фабрика делікатесних сирів" проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги і просить судові рішення зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 01.03.2007 ПП "Фабрика делікатесних сирів" (замовник) та ПП "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" (підрядник) уклали договір № 09/04/07/Ф про виготовлення поліграфічної продукції (далі - Договір), за умовами підрядник зобов’язався виготовити та поставити замовнику відповідний товар, а замовник прийняти його та оплати в установленому Договором порядку;

- у пункті 3.5 Договору сторони погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити 0, 5 % від простроченої суми;

- рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2008 у справі № 20/296/08 за позовом ПП "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" про стягнення з ПП "Фабрика делікатесних сирів" 77 383, 41 грн. заборгованості у зв’язку з невиконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором (далі –рішення від 25.06.2008 у справі № 20/296/08) позов задоволено частково: стягнуто суму 49 677, 12 грн. основного боргу, пеню та проценти від простроченої суми; зазначену заборгованість стягнуто станом на 23.06.2008; рішення від 25.06.2008 у справі № 20/296/08 набрало законної сили;

- ухвалою Запорізького господарського суду від 17.10.2008 за заявою ПП "Фабрика делікатесних сирів" розстрочено виконання рішення від 25.06.2008 у справі № 20/296/08 шляхом погашення заборгованості 17.11.2008 та 17.12.2008 рівними частинами в сумі 37 602, 36 грн.;

- 18.11.2008 відповідач відповідно до зазначеної ухвали про розстрочення виконання рішення суду перечислив на рахунок позивача 37 602, 36 грн., залишок основного боргу складає 12 064, 76 грн.;

- позивач просить стягнути з ПП "Фабрика делікатесних сирів" відповідно до поданого розрахунку проценти за користування чужими грошовими коштами протягом період з 24.06.2008 по 16.12.2008, пеню за вказаний період, а також втрати від інфляції за липень-листопад 2008;

- позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що протягом періоду з 24.06.2008 по 18.11.2008 відповідач без достатньої правової підстави користувався грошовими коштами в сумі 46 677, 12 грн. (сума основного боргу, присуджена рішенням від 25.06.2008 у справі № 20/296/08), а з 18.11.2008 по 16.12.2008 (враховуючи часткове погашення основного боргу) –грошовими коштами в сумі 12 064, 76 грн.

Причиною виникнення спору стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Передбачені цією статтею проценти за користування чужими грошовими коштами не пов’язані з відповідальністю за прострочення виконання договірного зобов’язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За приписом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Частиною четвертою статті 232 ГК України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Зокрема, кредитор має право на відшкодування матеріальних витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Крім того, відповідно до правової позиції, наведеної в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2008 № 01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства" (v_685600-08) та постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07 чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості, у тому числі з посиланням на приписи статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені, штрафу).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Винесена господарським судом на підставі статті 121 ГПК України ухвала вирішує питання виконанням рішення господарського суду у зв’язку з утрудненням або неможливістю його виконання, і не звільняє від негативних наслідків, пов’язаних з простроченням виконання цього рішення.

З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди з посиланням на припис частини шостої статті 232 ГК України вірно зазначили, що вимоги ПП "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги вказаного не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні, зокрема, частини шостої статті 232 ЦК України. При цьому скаржником не враховано, що за змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. У тексті статті 232 ГК України хоча й врегульовано питання про стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами, але їх стягнення не є штрафною санкцією на яку поширюється припис частини шостої даної статті (щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано).

Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі справи.

Керуючись статтями 1119 – 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2009 зі справи № 8/550/08 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Фабрика делікатесних сирів" –без задоволення.