ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 16/68/07
( Додатково див. постанову Запорізького апеляційного господарського суду (rs1631874) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs2042892) ) ( Додатково див. постанову Запорізького апеляційного господарського суду (rs2868118) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.,
суддів
Міщенка П.К (доповідач),
Заріцької А.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного комітету України з державного
матеріального резерву
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від 22 січня 2009 року
у справі
господарського суду
№ 16/68/07
Запорізької області
за заявою
кредитори
до
за участю
арбітражний керуючий
Мелітопольського орендного підприємства теплових
мереж
- управління Пенсійного фонду України в
м. Мелітополі
- Запорізького обласного управління Фонду
соціального захисту інвалідів
- Мелітопольського міського центру зайнятості
- Мелітопольської об'єднаної державної податкової
інспекції Запорізької області
відкритого акціонерного товариства "Мелітопольський
верстатобудівельний завод
ім. 23 Жовтня"
прокурора Запорізької області
Смірнова С.Г.
про
визнання банкрутом
В судовому засіданні взяли участь представники:
- прокуратури: не з'явився;
- заявника: не з'явився;
- боржника: Пермяков Д.Ю.
- кредитора: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2007р. у справі № 16/68/07 (суддя Ніколаєнко Р.А.) визнано вимоги конкурсних кредиторів та затверджено реєстр кредиторів, вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву в сумі 429 957,22 грн. відхилено, клопотання Державного комітету України з державного матеріального резерву про заміну кредитора правонаступником залишено без задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2008р. (головуючий Федоров І.О., судді Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.) вказану ухвалу скасовано в частині відхилення вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, Державний комітет України з державного матеріального резерву визнано конкурсним кредитором з вимогами у розмірі: 76 848 грн. –основного боргу із задоволенням у третю чергу, 369 209,37 грн. –штрафу та пені із задоволенням у шосту чергу. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2008р. по справі № 16/68/07 касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишено без задоволення, касаційне подання прокурора Запорізької області задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.2008р. у справі № 16/68/07 скасовано в частині визнання Державного комітету України з державного матеріального резерву конкурсним кредитором у розмірі: 76 848 грн. –основного боргу та 369 209,37 грн. –штрафу і пені, ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.07р. у справі № 16/68/07 скасовано в частині відхилення вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву в сумі 429 957,22 грн., справу № 16/68/07 в частині кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, в решті ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.07р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.04.08р. у справі № 16/68/07 –залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2008р. справу № 16/68/07 в частині кредиторських вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву прийнято до провадження суддею Владимиренко І.В., призначено слухання справи, сторін зобов’язано виконати певні дії, надати документи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву відхилено в повному обсязі. Ухвала суду мотивована тим, що вимоги Держкомрезерву підлягають відхиленню у зв’язку зі спливом строку позовної даності.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.10.2008р. залишено без змін.
Державний комітет України з державного матеріального резерву не погоджуючись з ухвалою та постановою господарських судів, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу та постанову, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Вищий господарський суд України ухвалою від 29.05.2009 року прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив скаргу до розгляду.
В судове засідання представники кредиторів, арбітражного керуючого та прокурор не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності вказаних осіб.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що з акту планової перевірки наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей від 20.05.1998р. Дніпропетровської міжобласної інспекції Держкомрезерву України, в результаті перевірки було виявлено самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольській верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня".
Згідно з п. 4 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" в редакції від 18.11.1997р. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, зокрема, має право застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 14 цього Закону.
Відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв"в редакції від 18.11.1997р. за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2007р. за заявою Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж порушено провадження у справі № 16/68/07 про банкрутство ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що в газеті "Урядовий кур’єр"за № 77 від 28.04.2007р. було опубліковано оголошення.
27.05.2007р. Державним комітетом України з державного матеріального резерву у справі про банкрутство подано заяву про визнання кредитором, з урахуванням уточнень, на суму 446 057,37 грн.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Державним комітетом України з державного матеріального резерву продано право вимоги до ВАТ "Мелітопольський верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня" за договором № 28/1 від 03.10.2007р. та видано відповідне розпорядження № 6 від 17.10.2007р., згідно якого з моменту видання цього розпорядження Держкомрезерв України втрачає право вимагати від боржника відвантаження матеріальних цінностей, а також стягнення з нього плати за позичання матеріальних цінностей, пені, штрафів та відшкодування збитків відповідно до обсягу набутих ним прав вимоги, вказаних у розпорядженні.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (чинний на момент складення акту планової перевірки) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 72 ЦК УРСР від 18.07.1963р.).
Стаття 76 ЦК УРСР від 18.07.1963р. встановлює, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тобто, позовна давність –це строк, у межах якого особа має звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, що Держкомрезерв дізнався про порушення його прав під час проведення перевірки та виявлення самовільного використання матеріальних цінностей державного резерву Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольській верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня"- 20.05.1998р., і саме з цього часу отримав право на вимогу. А тому строк, в межах якого Держкомрезерв, з огляду на зазначені вище норми закону, мав звернутись за захистом свого права, минув у 2001 році.
Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЦК України (435-15) від 16.01.2003р. № ІV правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Крім того, за договором № 28/1 від 03.10.2007р. про продаж права вимоги та розпорядження № 6 від 17.10.2007р., Держкомрезерв продав право вимоги до боржника.
Разом з тим, продаж Держкомрезервом права вимоги відбувся вже поза межами позовної давності та, з огляду, як на ст. 77 ЦК УРСР від 18.07.1963р., так і ст. 262 ЦК України від 16.01.2003р. № ІV, будь-яким чином не тягне за собою зміни порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Тож правомірними є висновки судів, що вимоги Держкомрезерву не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом строку позовної даності.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2009 р. у справі № 16/68/07 без змін, а матеріали справи повернути до господарського суду Запорізької області.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року у справі № 16/68/07 залишити без змін.
Головуючий Удовиченко О.С.
С у д д я Міщенко П.К.
С у д д я Заріцька А.О.