ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 17/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"в
особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень
на постанову
від 23.03.09 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 17/103 господарського суду Донецької
області
за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця"в
особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська"
про
стягнення 38247,36грн.
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Степура Д.А., довір. у справі
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" 38 247грн. 36коп. збору за зберігання вантажу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.01.09 (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.09 (колегія суддів у складі : Шевкової Т.А., Діброви Г.І., Стойка О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прийняті судові акти мотивовани тим, що п. 2 розділу 2 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1" передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання. А нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах здійснено без дотримання порядку нарахування збору, встановленого умовами укладеного між сторонами договору № 27003 від 01.12.2006р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Державне підприємство "Донецька залізниця", не погоджуючись з прийнятими судовими актами, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Також скаржник вважає, що при нарахуванні збору за зберігання слід керуватися п.п.8,9 розділу 7 Правил перевезення вантажів.
Заявник скарги вважає, що суди не врахували положення договору №2/19 від 03.09.2007р., яким встановлено, що подача вагонів на фронти навантаження-вивантаження здійснюється не пізніше 2-х годин з моменту надходження повідомлення про подачу вагонів, а здача вагонів, які надійшли на адресу ТОВ "ЦЗФ "Вузлівська", проводиться в місцях навантаження чи вивантаження у відповідності до Правил перевезення вантажів, а тому термін безкоштовного зберігання вантажу починається з моменту закінчення 2-х годин після повідомлення про подачу вагонів. Скаржник зазначає, що затримка вагонів виникла у зв’язку з порушенням відповідачем саме умов договору № 2/19 від 03.09.2007р., а тому нарахування збору за зберігання вантажу необхідно здійснювати у відповідності до пункту 8 Правил зберігання вантажів.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлене наступне.
01.12.2006р. між Державним підприємством "Донецька залізниця" та ТзОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" був укла дений договір за №27003 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно до п.3 цього договору плата за додаткові послуги за регульованими тари фами визначається у відповідності до розділу 2 Тарифне керівництво №1 з урахуванням коефіцієнтів, ого лошених Укрзалізницею.
Додатковою угодою №3 від 22.11.2007р. дія договору №27003 від 01.12.2006р. була пролонгована до 31.12.2008р.
14.11.2007р. між Державним підприємством "Донецька залізниця" та ТзОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" був укла дений договір за №2/19 про подачу та збирання вагонів.
Пунктом 4 цього договору встановлено, що вагони на під'їзну колію подаються піс ля повідомлення.
Повідомлення про подавання вагонів передається товарним касиром ст. Трудова прийомоздавальнику відповідача по телефону не пізніш, ніж за 2 години до по давання вагонів (порожніх чи завантажених) з записом у книгу повідомлень, з подальшим підписом повідомленої особи в момент розкредитування документів.
У відповідності до п. 5 договору, вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці з розстановкою їх на місцях завантаження, розвантаження.
Здавання вагонів здійснюється в місцях завантаження чи розвантаження у відповідно сті до Правил перевезення вантажів.
15 січня 2008р. о 04 годині 40 хвилин на станцію Трудова Донецької залізниці на ад ресу відповідача надходили вагони з вантажем. Усього за цей період надійшло 11 заван тажених вагонів, які простояли на коліях станції, у зв'язку з очікуванням розмитнення вантажу, а потім у зв'язку з зайнятістю фронтів вивантаження, а саме: 3 вагони були за тримані до 16 січня 2008р. до 12 години 45 хвилин, а 8 інших вагонів - до 16 січня 2008р. до15 години.
На підставі договору №2/19 від 14.11.2007р., а саме п.4, 15 січня 2008р. о 04 годині 50 хвилин на адресу відповідача була направлена телеграма про прибуття вагонів з ванта жем.
Позивачем були складені акти загальної форми, зазначено про те, що затримка ваго нів сталася у зв'язку з затримкою очікуванням під вивантаження із-за зайнятості фронтів вивантаження; час початку затримки вагонів.
Спірні правовідносини регулюються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та договором сторін.
Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до розділу 7 Правил перевезення вантажів "Правила зберігання вантажів" термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені ст. 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження, якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами одержувача; а при затримці - з моменту затримки.
Згідно п. 2.3 розділу 2 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Тарифне керівництво № 1" за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 –ї годиги дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу. При нарахуванні зборів за зберігання вантажів неповна доба округляється у всіх випадках до повної.
Судами встановлено, що порядок подачі та забирання вагонів врегульований сторонами умовами договору №2/19 від 03.09.07р. на подачу та забирання вагонів ТОВ "ЦЗФ "Узловська" при станції Трудова ДП "Донецька залізниця".
Оскільки вимогами ч.1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а у договорі сторони домовились про оплату відповідачем збору за зберігання вантажу саме на підставі Тарифного керівництва №1, то доводи касаційної скарги про визначення терміну безоплатного зберігання з моменту затримки, як це передбачено у п.8 Правил зберігання вантажів є помилковим.
Вагона з вантажем, які прибули на адресу відповідача, були затримані митною службою.
Частиною 3 ст. 23 Статуту залізниць України визначено, що в разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
Відповідно до п.7 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (z0861-00) , видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.
Судами встановлено, що в договорі №27003 від 01.12.06 сторони домовилися про інший порядок нарахування збору, ніж передбачено в Правилах зберігання вантажів.
Таким чином, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що при вирішенні спірних питань сторони мають керуватися умовами укладеного між ними договору №27003 від 01.12.06. Залізницею при нарахуванні збору за зберігання вантажів у вагонах не були враховані ці домовленості, за наявності яких спірні вагони з вантажем були прийняті до закінчення терміну безоплатного зберігання вантажів у вагонах.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями дана правильна юридична оцінка обставинам справи, прийняті судові акти відповідають чинному законодавству України та обставинам справи та підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 12.01.09 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.03.09 у справі № 17/103 - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін Судді: Є.Чернов В.Цвігун