ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р.
№ 16/1/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полянського А.Г. –головуючого
Коробенко Г.П.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агросфера"
на рішення
Господарського суду Миколаївської області від
18.03.2009 року
у справі
№ 16/1/09
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агросфера"
до
Селянського господарства "Агро"
про
стягнення 909009,42 грн.
та за зустрічним позовом
Селянського господарства "Агро"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агросфера"
про
визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача
Приходько А.А. –дов. від 07.04.2009 року
відповідача
не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 26.06.2009 року у зв’язку з відпусткою суддів Муравйова О.В. та Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 16/1/09 господарського суду Миколаївської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Полянський А.Г., судді: Коробенко Г.П., Костенко Т.Ф.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року (суддя: Фролов В.Д.) по справі № 16/1/09 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Селянського господарства "Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 595884,76 грн., заборгованості, з яких: 538307,93 грн., - сума основного боргу по договору, 21591,31 грн., – сума пені за порушення термінів оплати, 35985,52 грн., –відсотки по товарному кредиту, 5958,85 грн., –держмита, 118,00 грн., –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні позовних вимог за первісним позовом, в частині стягнення суми індексації у розмірі 311512,38 грн., відмовлено.
Відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року по справі № 16/1/09 до 01 липня 2009 року.
У задоволені позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року по справі № 16/1/09, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми індексації в розмірі 313124,66 грн., та в частині відстрочки виконання рішення до 01 липня 2009 року. Відмовити в задоволенні клопотання від 03.03.2009 року щодо відстрочки виконання судового рішення. Змінити рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року по справі № 16/1/09 та стягнути з Селянського господарства "Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" суму індексації в розмірі 313124,66 грн., в іншій частині залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судом, між сторонами 19.12.2007 року був укладений договір купівлі –продажу №471-СЧО, за умовами якого позивач зобов’язався продати, а відповідач –купити насіннєвий матеріал на суму 897 179,89грн. Відповідно до умов договору товар продається на умовах надання Продавцем Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу.
В пункті 4.5 договору сторони передбачили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання Специфікації до Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по Договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс долара США на дату платежу; А0 –офіційний курс долара США на дату підписання Специфікації Договору, СП –сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу.
Пунктом. 4.6. договору сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більше ніж 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання Специфікації до Договору, Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по Договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу; А0 –офіційний курс Євро на дату підписання Специфікації до Договору, СП –сума поточного платежу; ПСП –проіндексована сума платежу.
Суд відзначив, що застосування курсу валют НБУ на день подання позовної заяви суперечить положенням пунктів 4.5, 4.6 договору, оскільки датою платежу визначено 24 серпня 2008 року та 24 жовтня 2008 року. Враховуючи, що на дату платежу (24.08.2008р. та 24.10.2008р.) офіційний курс долару США не збільшився більш ніж на 2% від його офіційного курсу встановленому НБУ на момент підписання специфікації до договору, а офіційний курс Євро знизився у його співвідношенні з курсом на момент підписання специфікації до договору, суд першої інстанції прийшов до висновку що умови передбачені пунктами 4.5, 4.6 договору застосуванню не підлягають, оскільки суперечать умовам договору та не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 вказаного вище кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 631 зазначеного вище кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином, якщо відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату Товару у встановлений у Договорі термін, позивач вправі вимагати оплату Товару і після спливу терміну платежу, визначеного Договором.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 2 статті 524 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 3.2. Договору "Загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід’ємною частиною".
Специфікації підписані в рамках договору купівлі-продажу №471-СЧО від 19.12.2007 року передбачають асортимент, кількість, умови оплати Товару, а також вартість Товару, як у іноземній валюті (Долар США, Євро) так і у грошовій одиниці України - гривні (по курсу на дату підписання Специфікації до Договору).
Частиною 2 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 691 вказаного вище кодексу встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Враховуючи, що факт зміни ціни на товар передбачений частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктами 4.5, 4.6. договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники які зумовлюють зміну ціни на товар.
Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Фактично нарахована позивачем індексація за своєю правовою природою є сумою основного боргу та зменшенню на вимогу відповідача не підлягає.
З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що умови індексації суми боргу визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який, в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами, суд дійшов до висновку, що нарахована позивачем індексація не суперечить умовам договору та ґрунтується на нормах матеріального права.
Крім того, розглядаючи питання щодо надання відстрочки виконання рішення колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанцій в цій частині винесено без порушень норм процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться
Згідно із статтею 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання даного рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів та інші обставини справи.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про відстрочку враховано вище наведене та, відповідно, вірно прийнято рішення, з огляду на що вимоги заявника касаційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У п.10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.02р. №04-5/367 (v_367600-02) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначається, що згідно із статтею 111-7 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування в цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (п.2 ст. 111-9 ГПК).
З урахуванням того, що заявником рішення оскаржено в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми індексації в розмірі 313124,66 грн., та в частині відстрочки виконання рішення до 01 липня 2009 року, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову в частині стягнення 313124,66 грн., з прийняттям, у цій частині, нового рішення, відповідно до якого, позов в цій частині задовольнити та стягнути з Селянського господарства "Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 313124,66 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року у справі № 16/1/09 має бути залишено без змін.
Відповідно до статей 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року у справі №16/1/09 скасувати в частині відмови у задоволені позову в частині стягнення 313124,66 грн.
Позов в цій частині задовольнити.
Стягнути з Селянського господарства "Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 313124,66 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 року у справі № 16/1/09 залишити без змін.
Головуючий А.Полянський Судді Г.Коробенко Т.Костенко