Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

голова ліквідаційної комісії ДНДК "Аістон" - арбітражний керуючий Пантій О.А. (наказ від 06.04.2009);

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2006 за заявою Науково-виробничого приватного підприємства "ЕРГ" порушено провадження у справі про банкрутство Державного науково-дослідного комплексу (далі ДНДК) "Аістон", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

На виконання ухвали підготовчого засідання від 17.04.2006 в газеті "Голос України" від 27.05.2006 № 98 (3263) було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою від 10.08.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 442 354,65 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2007 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна, введено процедуру санації ДНДК "Аістон", призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Пантія О.А., якого зобов'язано розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2007 затверджено план санації боржника - Державного науково-дослідного комплексу "Аістон".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2008 (суддя Зеленов Г.М.) затверджено звіт керуючого санацією, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 (колегія суддів у складі: Воронюк О.Л.- головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) ухвалу від 14.11.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно з планом санації заборгованість кредиторам сплачена у повному обсязі, платоспроможність боржника відновлена, внаслідок чого Державний науково-дослідний комплекс "Аістон" може продовжувати виробничу та господарську діяльність.

В касаційній скарзі кредитор Черешанський О.В. просить змінити постанову апеляційної інстанції, якою задовольнити вимоги скаржника. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон).

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 21 Закону за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Звіт керуючого санацією має містити: баланс боржника на останню звітну дату; рахунок прибутків і збитків боржника; відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника; відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника; відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

Згідно з п.п. 8, 10 ст. 21 Закону звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги. Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, законодавцем передбачено обов’язковий перелік питань, які повинен проаналізувати керуючий санацією у своєму звіті та які свідчать про належне виконання посадових обов'язків керуючим санацією, що є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками процедури санації, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, план санації боржника був затверджений ухвалою суду першої інстанції від 07.12.2007. З моменту винесення такої ухвали керуючий санацією зобов'язаний забезпечувати виконання затверджених судом умов плану санації боржника.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, схвалений комітетом кредиторів план санації боржника затверджувався судом за участю інвестора –ТОВ "Люмар".

Планом санації передбачено відновлення платоспроможності боржника шляхом залучення інвестицій, згідно заяви ТОВ "Люмар" про участь у санації та інвестиційного договору № 1 від 17.10.2007 на умовах набуття права власності на частину майна ДНДК "АІСТОН" після погашення вимог кредиторів. Обмін кредиторських вимог на активи боржника буде здійснюватись у відповідності до інвестиційного договору (п. 3.3 плану санації, а с. 131-148 т. 6).

П. 2.1 Інвестиційного договору № 1 від 17.10.2007, укладеного між ДНДК "Аістон" та ТОВ "Люмар" (Інвестор), останній перераховує боржнику 1 056 957,00 грн. (п. 2.1. Договору, а.с. 163-165 т. 6).

Боржник зобов'язується за умови виконання Інвестором інвестиційних зобов'язань, зазначених у п. 2.1 Договору передати Інвестору свої активи (згідно переліку) (п. 2.3 Договору).

Передача майна Інвестору здійснюється боржником в порядку, передбаченому чинним законодавством протягом 10 днів з дати перерахування боржником заборгованості та складання Акту звірки (п. 4.1 Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ТОВ "Люмар" за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, набуває прав власності на майно боржника, зазначене у п. 2.3.

Місцевий господарський суд, затверджуючи звіт керуючого санацією виходив з того, що інвестор виконав всі умови плану санації. За наслідками застосованих до боржника заходів плану санації заборгованість кредиторів сплачена у повному обсязі, платоспроможність боржника відновлена, внаслідок чого ДНДК "Аістон" може продовжувати виробничу та господарську діяльність.

Звіт керуючого санації було розглянуто на засіданні комітету кредиторів, за наслідками розгляду прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності (протокол № 7 від 18.09.2008, а.с. 45-46 т. 8).

Апеляційний господарських суд погодився з висновком суду першої інстанції, залишивши ухвалу від 14.11.2008 без змін.

Однак колегія суддів вважає. що судові рішення прийняті за неповного з'ясування обставин справи, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України,

Як вбачається з матеріалів справи, затверджуючи звіт керуючого санацією, в якому вказано, що в межах строків, передбачених планом санації між сторонами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідно до якого ТОВ "Люмар" набуває у власність нерухоме майно, яке розташоване у м. Одеса по вул. Довгій, буд. 39, і складається з будівель і споруд згідно переліку та з позначеннями в технічному паспорті. Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.04.2008 ТОВ "Люмар" прийняв у власність нерухоме майно (а.с. 66-69 т. 8). При цьому суди посилаються на лист Міністерства промислової політики України від 11.11.2008 № 20/5-4-659, відповідно до якого Міністерство не заперечує проти затвердження звіту щодо виконання плану санації ДНЕДК "Аістон" (а.с 134 т.8).

З матеріалів справи вбачається, що Державний науково-дослідний комплекс "Аістон" заснований на державній власності. Майно комплексу є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання (п. 4.1 Статуту, а.с. 25-28 т.1).

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" мирова угода та план санації в процедурі банкрутства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду погоджується з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи, що план санації погоджено лише з органом управління майном боржника –Міністерством промислової політики України, погодження з Фондом державного майна України не було. Разом з тим, Фонд державного майна України в листі від 29.10.2007 № 10-24-17159 (а.с. 84-85 т. 7) висловив зауваження до плану санації, зокрема п. 1.1, висловивши сумнів у можливості відновлення платоспроможності боржника у разі відчуження з 9 будівель та 6 спору на користь інвестора 8 будівель та 6 споруд.

Відповідно до п. 19 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.

Наказом Міністерства промислової політики України від 15 червня 2007 N 341 затверджено "Порядок прийняття рішення про відчуження об'єктів державної власності" (далі Порядок), розроблений відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 N 803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" (803-2007-п) , який встановлює процедуру і умови надання Міністерством промислової політики України рішення щодо відчуження майна, яке віднесене до основних засобів та перебуває на балансі державних підприємств на правах відання, оперативного управління, державного майна інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не дослідили дотримання сторонами вищевказаного Порядку, оскільки питання погодження відчуження нерухомого майна, яке є державною власністю, з Фондом державного майна України, досліджено не було.

Відповідно до п. 6 Порядку (803-2007-п) відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) Міністерства.

Рішення про надання згоди на відчуження об'єктів нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається Міністерством лише за погодженням з Фондом державного майна .

В п. 8 Порядку (803-2007-п) встановлено, що рішення про надання чи відмову в наданні згоди на відчуження майна приймається протягом 30 днів з дати надходження до Міністерства документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку (803-2007-п) , та відповідного погодження Фонду державного майна.

Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається Міністерством у формі наказу, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна має бути отримане від Фонду державного майна у формі листа.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте господарські суди на них уваги не звернули, залишивши без належної правової оцінки, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 43 ГПК України.

Виходячи з приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція позбавлена права встановлювати обставини справи, які не були встановлені судами, а також досліджувати та надавати оцінку доказам. Отже, допущені попередніми судовими інстанціями порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 14.11.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 у справі № 21/63-06-2145 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.