ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до ТОВ "Атлант" про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію в сумі 160428 грн. 37 коп., нарахованої за актом від 16 листопада 2006 року № 501068.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20 листопада 2007 року у справі № 4/168, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2008 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за недовраховану електричну енергію у сумі 2708 грн. 88 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2007 року у справі № 4/168 рішення господарського суду Луганської області від 20 листопада 2007 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22 січня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області, оскільки судами не досліджено такі питання: чи є вірним в даному випадку здійснення розрахунку по потужності за вимогами законодавства України; в акті від 06 липня 2007 року головним інженером Стахановського РЕМ Серговської філії вказано, що замір перетину кабелю, який входить в приміщення АЗС, не проводився, вказані обставини судами не досліджувалися; з якого часу споживалася відповідачем електроенергія на об'єкті, придбаному, як встановлено судами, 28 грудня 2004 року ТОВ "Атлант" за договором купівлі - продажу у ВАТ "Луганськнафтопродукт".

Рішенням господарського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року у справі № 5/107(4/168), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9109 грн. 66 коп. заборгованості за недовраховану електроенергію, провадження у справі щодо стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію в сумі 2708 грн. 88 коп. припинено на підставі ч.1 ст. 80 ГПК України, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", вважаючи рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 16 грудня 2008 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року у справі № 5/107(4/168) і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" посилається, зокрема, на п.2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, ст. 334 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України та вважає, що судами невірно визначено дату виникнення права власності на роз'єднувач та документально не підтверджено належність паспорта роз'єднувача саме тому, що встановлено на об'єкті відповідача при складанні акту про порушення від 16 листопада 2006 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

1 жовтня 2004 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір про постачання електричної енергії № А2566, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - вносити відповідну плату протягом п'яти днів з дня отримання від енергопостачальника рахунків, у тому числі і за недовраховану електроенергію.

У додатку "Перелік цехів, підрозділів споживача", який у відповідності до п.9.1 договору є невід'ємною частиною, сторонами був визначений список цехів, підрозділів споживача, що розташовані поза територією, адреса якої визначена у п.10 договору (м. Стаханов, вул. Технологічна, 17), а саме: АЗС № 3 (м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 79) та АЗС № 5 (м. Стаханов, вул. Нестерова).

Відповідно до п. 9.1 договору усі зміни та доповнення до цього договору оформляються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

28 грудня 2004 року між відповідачем (покупцем) та ВАТ "Луганськнафтопродукт" (продавцем) укладено договір купівлі - продажу автозаправної станції.

Відповідно до розділу 3 вказаного договору сторони домовилися, що під передачею АЗС за цим договором слід вважати символічну передачу цієї АЗС. Прийняття представником покупця від представника продавця технічної документації на АЗС та підписання акту прийому - передачі АЗС свідчить про те, що передача АЗС відбулася. В присутності нотаріуса представник продавця підписав акт прийому - передачі та передав представнику покупця технічну документацію на АЗС. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу майна покупцю на момент укладення цього договору, що відповідає ст. 631 ЦК України.

У Акті приймання-передачі АЗС №1, підписаному сторонами договору купівлі - продажу та скріпленому печатками, зазначена комплектність передачі та вказано, що роз'єднувач 3-х полосний типу РЛН-10/200 та розрядник трубчатий типу РТ 6/0,3-7 відсутні.

27 квітня 2005 року позивачем направлено відповідачу лист № 09-61/2-158 щодо переоформлення технічних умов, у якому зазначалося про необхідність укласти договір на постачання електричної енергії на об'єкт АЗС №1, розташований на 12-му кілометрі автошляху Стаханов - Первомайськ у м. Теплогірськ.

26 жовтня 2006 року відповідач звернувся до позивача - постачальника електричної енергії із заявою, якою просив внести в договір №А2566 об'єкт АЗС №1, розташований за адресою: м. Теплогірськ, вул. Революції, 60.

16 листопада 2006 року в ході проведення позивачем перевірки дотримання відповідачем "Правил користування електричної енергії" на об'єкті: заправочна станція, що розташований за адресою: м. Теплогірськ, вул. Революції, 60, було встановлено порушення з боку відповідача п.п. 1.3, 5.1 Правил, а саме підключення до мереж енергопостачальної організації без укладення договору на постачання електроенергії (самовільне підключення).

За наслідками перевірки складено акт від 16 листопада 2006 року №501068, підписаний представниками позивача та відповідача, примірник якого був отриманий представником відповідача.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За пунктами 1.3, 5.1 Правил користування електричної енергії (z0417-96) постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, за взаємною згодою сторін, можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожною площадкою вимірювання.

30 листопада 2006 року відповідно до протоколу №48 відбулося засідання комісії з розгляду акту про порушення споживачем Правил за участю представників споживача, які з нарахуванням за актом №501068 не погодилися, рахунок від 30 листопада 2006 року №2508/18 отримати відмовилися та звернулися із заявою про перенесення прийняття рішення щодо нарахування за актом від 16 листопада 2006 року №501068. Комісія постановила питання про розгляд нарахування за актом від 16 листопада 2006 року № 501068 перенести на 07 грудня 2006 року.

За заявою директора ТОВ "Атлант", який не погодився з величиною перетину кабелю 50 мм2, зазначеною у акті №501068, позивачем 04 грудня 2006 року проведено обстеження ввідного кабелю до АЗС №1, яким встановлено перетин ввідного кабелю - 50 мм2, про що складений акт. Представник відповідача, який був присутній при обстеженні, не погодився з висновками комісії та для уточнення перетину кабелю запропонував обстежити прихований.

На підставі наведених актів та п. 6.42 Правил користування електричної енергії (z0417-96) під час засідання комісії з розгляду акту від 16 листопада 2006 року №501068, за участю представників відповідача, позивачем визначено за Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією суму недоврахованої електроенергії усього у розмірі 160428 грн. 37 коп., про що складено відповідний протокол засідання комісії №50 від 07 грудня 2006 року.

07 грудня 2006 року позивачем оформлено та вручено відповідачеві відповідний рахунок від 07 грудня 2006 року №А2508/18.

Враховуючи викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем доведено порушення відповідачем п.п.1.3, 5.1 Правил користування електричної енергії.

Згідно п. 6.40 Правил користування електричної енергії перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії та його вартості у випадку виявленого у відповідача порушення, а саме самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до мережі електропередавальної організації (п.2.1 Методики) було визначено на підставі формул (2.7) та (2.9) зазначених у п.2.6 Методики.

Відповідно до п.2.6 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору за відповідною площадкою вимірювання електричної енергії, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення розраховується за відповідною формулою.

Господарськими судами попередніх інстанцій розглянуто акти від 18 квітня 2007 року, від 06 липня 2007 року та лист від 08 травня 2007 року № 30-12-19/194, оцінено їх критично та не прийнято до уваги, оскільки перевірки, за наслідками яких вони були складені, проведені через достатньо великий проміжок часу після виявлення порушення, засвідченого актом від 16 листопада 2008 року №501068, при цьому зазначили, що відповідачу ніщо не заважало замінити спірний кабель.

Відповідно до висновку судової електротехнічної експертизи від 17 вересня 2007 року №8266 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса, живлення електричною енергією АЗС №1 від щоглового трансформаторного пункту, розташованого по вул. Революції, 60 у м. Теплогорську Луганської області, без встановлення лінійного роз'єднувача не можливе; лінійний роз'єднувач типу РЛНД на щогловому трансформаторному пункті, розташованому на території АЗС ТОВ "Атлант" було встановлено 30 жовтня 2006 року; час використання зазначеного роз'єднувача становив 17 діб - з 30 жовтня 2006 року по 16 листопада 2006 року.

Відповідно до п.1.2 Правил електроустановка - це комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії.

Згідно посібника з експлуатації, роз'єднувач серії РЛН призначений для включення та відключення під напругою ділянок електричного ланцюгу високої напруги, тобто за відсутністю такого роз'єднувача неможливе підключення до електричної мережі споживання електричної енергії, що також зазначено у п. 1 висновку судової електротехнічної експертизи №8266.

Високовольтний повітряний роз'єднувач є частиною комплексу, без якого неможлива передача та споживання електричної енергії, тобто є частиною електроустановки, від дати придбання якої за п.2.6 Методики залежить правильність визначення загального обсягу електроенергії, спожитої самовільно.

Роз'єднувач перемінного струму типу РЛНД - 10 зовнішнього встановлення виготовлено ЗАО "ГК "Злектрощит" - ТМ Самара" у липні 2006 року із заводським номером 2281, за яким його можна відрізнити від іншого подібного роз'єднувача.

Роз'єднувач 3-х полосний РЛНД 10/200 відповідно до договору купівлі - продажу від 12 жовтня 2006 року був придбаний відповідачем у ПП "АБЗ", при цьому ТОВ "Атлант" зобов'язалося прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товару.

12 жовтня 2006 року між відповідачем та ПП "АБЗ" підписаний акт прийому-передачі роз'єднувача

Відповідно до видаткової накладної від 24 жовтня 2006 року №7, письмових пояснень ПП "АБЗ" та ТОВ "Атлант", рахунку - фактури від 24 жовтня 2006 року №СФ -00000007 на оплату та оплаченого відповідачем платіжного доручення від 30 жовтня 2006 року №692 роз'єднувач 3-х полосний РЛНД 10/200 фактично був переданий ПП "АБЗ" відповідачу 24 жовтня 2006 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій вказано, що доводи відповідача щодо дати встановлення роз'єднувача 30 жовтня 2006 року не прийнято та критично оцінено, оскільки Акт встановлення високовольтного повітряного роз'єднувача від 30 жовтня 2006 року є одностороннім, складеним лише представниками відповідача.

Договір про надання послуг від 25 січня 2006 року укладений між відповідачем та фізичною особою Плічко Миколою Григорійовичем не містить відомості щодо напрямку використання послуг автокрану КС 2561, тому неможливо встановити безпосередній зв'язок між послугами за цим договором та встановленням роз'єднувача 3-х полосного типу РЛН 10/200 на АЗС №1, що належить відповідачу. Відповідачем також не надано документів щодо виконання послуг за цим договором. Маршрутний лист автокрану від 30 жовтня 2006 року не містить відомостей, які б свідчили про встановлення роз'єднувача у цей день.

Господарськими судами попередніх інстанцій вказано, що висновок експерта щодо дати встановлення роз'єднувача типу РЛНД на щогловому трансформаторному пункті 30 жовтня 2006 року та часу його використання з 30 жовтня 2006 року зроблений з перевищенням повноважень, оскільки це питання не має технічного характеру, а носить суто оціночний характер.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що роз'єднувач типу РЛНД 10/200 на щогловому трансформаторному пункті був встановлений відповідачем у період з 24 по 26 жовтня 2006 року, тому саме з 24 жовтня 2006 року у позивача виникла можливість користуватися електричною енергією та, відповідно, у позивача виникло право визначити обсяг фактично спожитої електричної енергії та його вартості через виявлене 16 листопада 2006 року за актом № 501068 у відповідача порушення, а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до мережі електропередавальної організації.

Господарські суди попередніх інстанцій також дійшли до висновку про те, що при обчисленні розміру недоврахованої електричної енергії позивачем було необґрунтовано проведено нарахування за період з 17 листопада 2005 року по 23 жовтня 2006 року, тобто позивачем не враховано день набуття споживачем права власності на електроустановку придатну до експлуатації, чим порушено вимоги п.2.6. Методики.

Враховуючи викладене, господарськими судами попередніх інстанцій визначено на підставі розрахунку позивача, а також пояснень позивача до розрахунку, за період з 24 жовтня 2006 року по 16 листопада 2006 року за 24 дні вартість недоврахованої електричної енергії в сумі 9848 грн. 78 коп., разом з ПДВ 11 818 грн. 54 коп.

Господарськими судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги частково у сумі 9109 грн. 66 коп. та віднесено судові витрати на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також відмовлено у задоволенні решти позовних вимог за необґрунтованістю.

Оскільки відповідачем було частково сплачено заборгованість за недовраховану електричну енергію у сумі 2708 грн. 88 коп. платіжним дорученням від 11 грудня 2007 року №819, господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано припинено провадження у цій частині на підставі ч.1 ст. 80 ГПК України та пропорційно віднесено судові витрати на відповідача.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" такими, що не знайшли свого підтвердження, тому погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, рішення та постанову яких залишає без змін.