Ухвалою від 22.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В., касаційну скаргу Виробничого комплексу № 9 від 13.02.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.05.09.

У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 28.05.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 28.05.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Врахувавши клопотання Товариства про перенесення розгляду справи, ухвалою від 28.05.09 розгляд справи було відкладено на 25.06.09.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки, розпорядженням від 15.06.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 25.06.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

25.06.09 до початку судового засіданні до колегії суддів надійшла телеграма Товариства в якій ставиться питання про перенесення розгляду справи, та зазначається, що у випадку неможливості перенесення дати судового засідання, Товариство не заперечує щоб справа розглядалась за наявними матеріалами справи.

Колегією суддів Вищого господарського суду України клопотання Товариства про перенесення розгляду справи відхилено з посиланням на необхідність дотримання вимог ст.ст. 69, 111-8 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду справи в касаційній інстанції, та ту обставину, що у сторін було достатньо часу для належної підготовки для розгляду справи у судовому засіданні, в т.ч. для того щоб визначитись з представниками, що представлятимуть їх інтереси.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судових засідань 28.05.09, 25.06.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 28.02.05 господарського суду Тернопільської області (суддя Турецький І.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Визнано недійсними з моменту їх винесення: рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів трудящих № 256 від 23.03.78 "Про закріплення земельних ділянок та дозволів на будівництво організаціям міста"щодо закріплення земельної ділянки площею 4000 м2 по вул.Збаразькій, 16 за Тернопільською базою "Укроптгалантерея"для встановлення збірно-розбірного металевого складського павільйону; рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів № 159 від 27.02.91 "Про закріплення земельних ділянок за організаціями міста та будівництво"щодо закріплення за Тернопільською обласною оптовою базою "Укроптгалантерея"земельної ділянки площею 0,1 гектара по вул.Збаразькій під будівництво складу для зберігання галантерейних і парфюмерно-косметичних товарів; рішення виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів № 287 від 28.10.83 "Про додаткове закріплення земельної ділянки за базою "Укроптгалантерея"щодо закріплення за базою "Укроптгалантерея"земельної ділянки площею 200 м2 по вул.Збаразькій, 16 під розширення складських приміщень.

З Виробничого комплексу на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 04.02.09 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Бойко С.М., суддів –Бонк Т.Б.,

Марко Р.Д.) рішення від 28.02.05 господарського суду Тернопільської області залишено без змін, а апеляційну скаргу Виробничого комплексу –без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Виробничим комплексом не доведено факту встановлення меж ділянок в натурі та отримання правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки на підставі оскаржених рішень Виконкому. При цьому, суди врахували, що згідно висновків землевпорядної експертизи, земельні ділянки, якими користується Виробничий комплекс (без правовстановлюючих документів лише на підставі оскаржених рішень Виконкому) входять до складу земель, на які Товариству у встановленому законом порядку видано державний акт на право постійного користування від 05.03.98.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Виробничий комплекс звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 28.02.05 господарського суду Тернопільської області та постанову від 04.02.09 Львівського апеляційного господарського суду скасувати повністю, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариству відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Виробничого комплексу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Присутній у судовому засіданні 25.06.09 представник Прокуратури доводи, викладені скаржником, підтримав.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 23.03.78 № 256 "Про закріплення земельних ділянок та дозвіл на будівництво організаціям міста" було, зокрема, вирішено закріпити земельну ділянку площею 400 м2 по вул.Збаразькій, 16 за Тернопільською базою "Укроптпостачгалантерея" для встановлення збірно-розбірного металевого складського павільйону.

Також, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 27.02.81 № 159 "Про закріплення земельних ділянок за організаціями міста та дозвіл на будівництво", зокрема, вирішено закріпити за Тернопільською обласною оптовою базою "Укроптгалантерея" земельну ділянку площею 0,1 га по вул.Збаразькій під будівництво складу для зберігання галантерейних і парфумерно-косметичних товарів.

Крім того, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих від 28.10.83 № 827 "Про додаткове закріплення земельної ділянки за базою "Укроптгалантерея" вирішено додатково закріпити за базою "Укроптгалантерея" земельну

ділянку площею 200 м2 по вул.Збаразькій, 16 під розширення складських приміщень та зобов'язано управління головного архітектора міста закріплення земельної ділянки оформити відповідною документацією.

Оскільки рішенням Виконкому від 10.12.97 № 1026 "Про надання земельних ділянок в користування" Товариству було надано в постійне користування земельну ділянку площею 10 224,57 м2 для обслуговування викуплених адміністративних складських приміщень, розташованих за адресою: м.Тернопіль, вул.Збаразька, 16, в межах якої знаходяться земельні ділянки, визначені вказаними рішеннями Виконкому від 23.03.78, 27.02.81 та 28.10.83, Товариство звернулось з позовом у даній справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 20 Земельного кодексу Української РСР (від 08.07.70) право землекористування засвідчується державними актами на право користування землею, форма яких встановлюється Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно положень ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу України (від 18.12.90)

право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями, всупереч зазначеним вимогам закону, Виробничий комплекс не має правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, в т.ч. документів, які б свідчили про встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості).

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих № 699 від 15.12.61 за Тернопільською обласною базою "Укроптекстильторг" була закріплена земельна ділянка площею 10 200 м2 під, будівництво виробничої бази по вул.Збаразькій, 16. На підставі вказаного рішення було виготовлено план відводу земельної ділянки та проведено її відведення на місцевості, що підтверджується відповідним актом від 09.01.62.

Також, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради депутатів трудящих № 707 від 24.12.64 за Тернопільською обласною базою "Укроптекстильторг" була закріплена земельна ділянка площею 4 000 м2 під розширення бази по вул.Збаразькій.

Рішенням Виконкому від 10.12.97 № 1026 "Про надання земельних ділянок в користування" земельну ділянку площею 10 224,57 м2 надано в постійне користування Товариству для обслуговування викуплених адміністративно-складських приміщень, розташованих за адресою: м.Тернопіль, вул.Збаразька, 16. На підставі вказаного рішення 05.03.98 Товариству видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР № 002219, зареєстрований за № 288.

Разом з тим, враховується, що висновком судової земельно-технічної експертизи № 646 від 07.07.03, проведеної Тернопільським відділенням Київського НДІ СЕ підтверджується, що земельна ділянка площею 10 224,57 м2 по вул.Збаразькій, 16, право користування якою згідно державного акта від 05.03.98 має Товариство, знаходиться в межах наданої рішеннями Виконкому № 699 від 15.12.61, № 707 від 24.12.64 земельної ділянки Тернопільській обласній базі "Укртекстильторгу" (правонаступником якої є Товариство).

Таким чином, виходячи з генплану забудови 1965 року і плану відводу Товариству земельної ділянки згідно акту від 09.01.62, судами встановлено, що всі споруди, які належать Виробничому комплексу, за виключенням адміністративного будинку під літерою "'А" на земельній ділянці, виділеній останньому рішенням Виконкому від 09.07.70 № 419, знаходяться в межах земельної ділянки бази "Укртекстильторгу".

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що попередні судові інстанції підставно прийшли до висновку про те, що Виробничий комплекс приступив до використання земельних ділянок по вул.Збаразькій, 16 в м.Тернополі самовільно, тобто без встановлення землевпорядними організаціями меж цих ділянок в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, чим порушив право користування спірною земельною ділянкою Товариством, якому ця земельна ділянка відведена в натурі, і який має відповідний документ, що посвідчує його право користування нею.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було правомірно взято до уваги приписи ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, згідно яких суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Виробничими комплексом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.