У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, розпорядженням від 25.05.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 28.05.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Ходаківська І.П.

Врахувавши клопотання Товариства про перенесення розгляду справи, ухвалою від 28.05.09 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 25.06.09.

У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки, розпорядженням від 15.06.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 25.06.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судових засідань 28.05.09, 25.06.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено. За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 24.07.08 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Визнано недійсною відмову Адміністрації у затвердженні проекту землеустрою з відводу Товариству на умовах зміни цільового призначення земельних ділянок площею 2,5427 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться у його власності, та надання йому земельної ділянки площею 2,5915 га господарських дворів (колишній міжтепличний простір) у довгострокову оренду строком на 49 років з земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об’єктами соціально-побутового призначення для обслуговування мешканців територіальної громади району на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

Адміністрацію зобов’язано затвердити проект землеустрою з відводу Товариству на умовах зміни цільового призначення земельних ділянок площею 2,5427 га ріллі, з визначеними кадастровими номерами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться у його власності, та наданти йому земельної ділянки площею 2,5915 га господарських дворів (колишній міжтепличний простір) у довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об’єктами соціально-побутового призначення для обслуговування мешканців територіальної громади району на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

Також, Адміністрацію зобов'язано виконати всі необхідні дії з оформлення та видачі Товариству державних актів на право власності на відповідні земельні ділянки, з визначеними кадастровими номерами, із зазначенням нового цільового призначення: для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об’єктами соціально-побутового призначення.

Крім того, Адміністрацію зобов’язано виконати дії щодо укладення із Товариством довгострокового договору оренди земельної ділянки площею 2,5915 га господарських дворів (колишній міжтепличний простір) із земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об’єктами соціально-побутового призначення.

Постановою від 02.09.08 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Заплави Л.М., суддів –

Латиніна О.А., Антоновної І.В.) апеляційну скаргу Адміністрації залишено без задоволення, а рішення від 24.07.08 господарського суду Автономної Республіки Крим –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що в період з 22.05.08 по 04.06.08 законодавчо визначених обмежень щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не існувало. Крім того, суди вказали про те, що своїми діями Адміністрація позбавила Товариство, як власника земельних ділянок, можливості здійснити своє право на користування належним йому майном на власний розсуд.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить рішення від 24.07.08 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 02.09.08 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, ч.ч. 1, 3 ст. 20 Земельного кодексу України, п.п. "б" п. 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , п.п. 2, 3, 8, 13 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.02 № 502 (502-2002-п) ).

На момент розгляду справи у судовому засіданні 25.06.09 письмових відзивів на касаційне подання від Товариства та Адміністрації не надійшло, разом з тим згідно ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційне подання не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Присутній у судовому засіданні 25.06.09 представник Товариства щодо доводів Прокуратури заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційне подання Прокуратури залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши пояснення представників Товариства та Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №№ 806948-806962 Товариство є власником земельних ділянок загальною площею 2,5427 га, які розташовані на території Мирнівської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.05.08 Товариство звернулось до Адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу на умовах зміни цільового призначення цих земельних ділянок та надання у довгострокову оренду додаткової земельної ділянки із земель запасу.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Адміністрації від 29.05.08 № 1731-р Товариству було дозволено розробити проект землеустрою з відводу на умовах зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 2,5427 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надання земельної ділянки площею 2,5915 га господарських дворів (колишній міжтепличний простір) у довгострокову оренду строком на 49 років з земель запасу сільськогосподарського призначення для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення.

При цьому, встановлено, що проект землеустрою був погоджений Сімферопольською районною санітарно-епідеміологічною службою згідно висновку від 30.05.08 № 210, яким визначено, що земельна ділянка є придатною для будівництва та експлуатації багатофункціонального торговельного комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення для обслуговування мешканців територіальної громади району.

Також, місцевим та апеляційним судами встановлено, що даний проект був погоджений Державною екологічною інспекцією Центрально-Кримського регіону Сімферопольського району Республіканського комітету Автономної Республіки Крим, Головним архітектором Сімферопольського району, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, Сімферопольським районним відділом земельних ресурсів, Республіканським комітетом по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим. Державну експертизу зазначеного проекту землеустрою провів Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, який своїм висновком від 31.05.08 № 4223/12 встановив, що цей проект відповідає вимогам чинного земельного законодавства України та оцінюється позитивно.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями встановлено, що Адміністрація після звернення Товариства з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, своїм листом від 17.06.08 № 2528/04-28 відмовила у затверджені проекту землеустрою у зв'язку із забороною, встановленою на зміну цільового призначення земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва, встановленою п. 15 р. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що з 22.05.08 по 04.06.08 (дата вступу в дію

Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.08 № 309-VІ (309-17) ) ніяких обмежень щодо зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), законодавством не було передбачено.

У зв'язку з наведеним попередні судові інстанції підсумували, що оскаржена відмова в затвердженні проекту землеустрою та відмова у зміні цільового призначення земельних ділянок є безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згода на зміну цільового призначення земельних ділянок вже була надана Товариству Адміністрацією в момент надання дозволу на складання проекту землеустрою згідно з розпорядженням № 1731-р від 29.05.08.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи визначено Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.02 № 502 (502-2002-п) (далі –Порядок).

Згідно п. 3 зазначеного Порядку сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення.

Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо) /п. 8 Порядку/.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки сільська, селищна, міська рада або відповідний орган виконавчої влади протягом 15 днів письмово повідомляє про це її власника з обґрунтуванням причини відмови.

Таким чином, за змістом викладених норм вбачається, що остаточно питання щодо зміни цільового призначення за результатами розгляду проектних матеріалів вирішується шляхом прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки або про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що згода на зміну цільового призначення земельних ділянок вже була надана Товариству в момент надання Адміністрацією дозволу на складання проекту землеустрою згідно з розпорядженням № 1731-р від 29.05.08, оскільки такий висновок по суті ґрунтується на помилковому ототожненні термінів "надання дозволу розробки проекту землеустрою з відводу на умовах зміни цільового призначення" та "рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки".

Також, суди не звернули увагу на те, що оскільки, як було зазначено, необхідною умовою віднесення земель до тієї чи іншої категорії та, відповідно, зміни цільового призначення, є наявність рішення відповідного органу, то покладення обов'язку на цей орган щодо затвердження проекту землеустрою зі зміни цільового призначення є порушенням передбаченої Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) компетенції райдержадміністрації, яка компетентна самостійно визначити висновки за результатами розгляду проектних матеріалів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення районної державної адміністрації є видання розпорядження.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що при вирішенні спору попередніми судовими інстанціями не було надано правової оцінки листу Адміністрації від 17.06.08 № 2528/04-28 та не встановлено, чи є дане повідомлення про призупинення розгляду клопотання Товариства про затвердження проекту землеустрою, "рішенням компетентного органу про відмову у затвердженні проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельних ділянок", та чи може бути такий лист предметом оскарження до господарського суду.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує на порушення судами вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку оформлення судового рішення.

Так, визначивши в резолютивній частині обов'язок Адміністрації виконати всі дії, необхідні для укладення з Товариством договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції порушив вимоги щодо того, що постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким та однозначним, на що суд апеляційної інстанції переглядаючи справу увагу не звернув. З огляду на викладене, на думку Вищого господарського суду України, місцевий суд помилково застосував в резолютивні частині рішення словосполучення "зобов'язати виконати всі необхідні дії", оскільки суд має чітко вказувати які саме дії, ким та на чию користь мають вчинитись.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційному поданні стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційне подання прокуратури Автономної Республіки Крим № 05/1-8335вих/09 від 16.02.09 задовольнити частково.

Рішення від 24.07.08 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 02.09.08 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 2-5/8335-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.