У зв'язку з виходом судді Данилової Т.Б. з відпустки, розпорядженням від 15.06.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду на 25.06.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Муравйова О.В., Ходаківської І.П., створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 25.06.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 04.12.07 господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено повністю.

З Союзу промисловців на користь Підприємства стягнуто 200 000,00 грн. перерахованих коштів, 2 000,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 07.02.08 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Отрюха Б.В., суддів –Верховця А.А., Тищенко А.І.) рішення від 04.12.07 господарського суду міста Києва залишено без змін, а апеляційну скаргу Союзу промисловців –без задоволення.

Постановою від 05.06.08 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Союзу промисловців задоволено частково.

Рішення від 04.12.07 господарського суду міста Києва та постанову від 07.02.08 Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, рішенням від 10.11.08 господарського суду міста Києва (суддя Усатенко І.В.) у задоволенні позовних вимог Комбінату відмовлено повністю.

Постановою від 03.03.09 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Євсікова О.О., суддів –Борисенко І.В., Шипка В.В.) апеляційну скаргу Комбінату залишено без задоволення, а рішення від 10.11.08 господарського суду міста Києва –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що трудовий колектив Комбінату був прийнятий колективним членом до Союзу промисловців 25.06.05, разом з тим згідно Статуту вказаної організації, членство у ній передбачає сплату вступних та членських внесків, а також внесків на здійснення статутної діяльності. З урахуванням наведеного, суди прийшли до висновку про те, що підписавши заяву про вступ в якості колективного члена до організації, Комбінат тим самим визнав умови Статуту Союзу промисловців, в т.ч. щодо сплати внесків. При цьому, суди звернули увагу на те, що Статутом Союзу промисловців передбачено, що у разі виходу члена з цієї організації, внески, здійснені таким членом, не повертаються.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, прийнятими під час нового розгляду справи, Комбінат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 03.03.09 Київського апеляційного господарського суду скасувати повністю, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Комбінату задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів судами було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 36 Конституції України, ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про об‘єднання громадян".

У своєму відзиві на касаційну скаргу Союз промисловців щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв‘язку з чим просить касаційну скаргу Комбінату залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Союз промисловців виставив Комбінату рахунок № 746 від 15.04.05 на суму 250 000,00 грн. на перерахуванням коштів на виконання статутних завдань Союзу промисловців.

Також, судовими інстанціями встановлено, що 25.06.05 правлінням Союзу промисловців було прийнято постанову про прийняття у свої члени Комбінату. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що вказаний факт підтверджується, зокрема, протоколами №№ 2, 4 спільного засідання Правління Союзу промисловців та Ради Федерації роботодавців України від 25.06.05.

При вирішенні спору по суті місцевим та апеляційним судами було взято до уваги, що відповідно до п.п. 2.2, 2.4, 4.1 Положення про розмір та порядок перерахування внесків у структурі Союзу промисловців (затвердженого Постановою правління Союзу промисловців від 05.12.02), перерахування суми вступного внеску здійснюється до прийняття рішення про членство в Союзі промисловців. Підставою для видачі сертифікату Союзу промисловців, яким підтверджується членство в даній організації, є перерахування суми вступного внеску в повному розмірі та прийняття рішення Правлінням Союзу промисловців про прийом у його члени. Рішення про встановлення пільгових розмірів вступного та членських внесків щодо конкретної особи, надання відстрочки їх сплати може бути прийняте регіональними відділеннями Союзу промисловців лише за умови отримання попередньої згоди Правління Союзу промисловців.

На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що Союз промисловців при прийнятті рішення про прийняття трудового колективу Комбінату до складу колективних членів Союзу промисловців врахував те, що Комбінат є державним підприємством та потребує дотримання певної процедури прийняття рішення про перерахування внеску, у зв‘язку з чим для Комбінату було зроблено виключення і його було прийнято до складу Союзу промисловців 25.06.05 на підставі відповідної заяви, до перерахування вступного внеску.

Разом з тим, встановлено, що Комбінат перерахував на рахунок Союзу промисловців кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1031 від 15.07.05 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу "перерахування коштів на виконання статутних завдань" згідно рахунку № 746 від 15.04.05, та платіжним дорученням № 1028 від 14.07.05 на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу "перерахування коштів на виконання статутних завдань" згідно рахунку № 746 від 15.04.05.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції врахували, що відповідно до п. 3.3 Статуту Комбінату, затвердженого першим заступником Міністра фінансів України М.Сивульським (який був чинним станом на 2005 рік

/до 15.09.05 –дати державної реєстрації нової редакції Статуту Комбінату/) участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах, та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах за погодженням із Міністерством фінансів України, якщо це не суперечить чинному законодавству України, зокрема антимонопольному.

Також, встановлено, що згідно з п. 6.5 Статуту Комбінату повноваження трудового колективу, який утворюють усі громадяни, котрі своєю працею беруть участь у діяльності Комбінату на основі трудового договору (контракту, угоди), інших форм, що регулюють трудові відносини, реалізуються конференцією (загальними зборами) трудового колективу та Радою Комбінату, яка представляє інтереси трудового колективу в періоди між конференціями (загальними зборами).

Виключно на конференції трудового колективу вирішуються такі питання: розгляд і затвердження проекту колективного договору, положення якого розробляються у відповідності з вимогами чинного законодавства; визначення і затвердження переліку і порядку надання працівникам додаткових, порівняно з чинним законодавством соціально-побутових пільг; уповноваження органу, якому надається право укладання (підписання) колективного договору. Інші питання можуть вирішуватися на основі і згідно з діючим законодавством.

Судами встановлено, що відповідно до п. 6.7 Статуту Рада Комбінату утворюється у кількості 12 чоловік із рівного числа представників від трудового колективу та органу управління майном. Шість працівників, які представляють трудовий колектив, обираються тайним голосуванням на його конференції строком на 2 роки не менше як 2/3 голосів від присутніх делегатів. Шість працівників, які представляють власника (орган управління майном), призначаються Міністерством фінансів або за його дорученням директором Поліграфкомбінату. Рада Комбінату вирішує питання на своїх засіданнях за участю адміністрації. Повноваження Ради Комбінату визначаються Положенням про Раду, яке затверджується Радою спільно з директором. Голова, заступник та секретар Ради Комбінату обираються на засіданні Ради відкритим голосуванням із числа його членів. Голова, заступник і секретар виконують свої обов'язки на громадянських засадах. Члени Ради можуть бути достроково відкликані (звільнені, переобрані) органами, які їх обрали або призначили. Члени Ради не можуть бути звільнені з робота або переведені на інші посади з ініціативи підприємства без її згоди.

Також, встановлено, що відповідно до п. 7.5 Статуту відносини Комбінату з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюються на основі договорів.

На підставі матеріалів справи місцевим та апеляційним судами встановлено, що Міністерство фінансів України на лист профспілкового комітету Комбінату від 11.07.05 № 54000-01/1487 своїм листом від 26.07.06 повідомило, що призначає до складу Ради 6 визначених працівників (Хомко В.О., заступник директора з зовнішньоекономічних зв'язків та постачання; Сиплівий О.В., заступник директора з режиму; Осадчук О.О., головний економіст; Косолап Л.П., головний бухгалтер; Маржієвська Т.О., начальник цеху цінних паперів; Новікова Т.А., начальник бюро охорони праці).

Отже, судами встановлено, що на виконання положень Статуту Комбінату трудовим колективом (на Конференції) та Міністерством фінансів України було сформовано Раду Комбінату, яка, у свою чергу, визначила свій керівний склад: голова Ради –Кияниченко С.Г. (директор підприємства), заступник голови –Романенко А.О. (провідний інженер-конструктор відділу головного механіка, голова профкому), секретар Ради –Зданевич О.В.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до протоколу № 1 засідання Ради Комбінату від 30.08.05, на якому були присутні: Кияниченко С.Г., Романенко А.О., Середа Р.І., Хомко В.О., Косолап Л.П., Зданевич О.В., Крижов С.В., Самогородський М.М., головуючий – Романенко А.О., на порядок денний 5-м питанням було винесено питання "Про вступ Комбінату до Союзу промисловців". При цьому, встановлено, що по цьому питанню слухали Голову Ради Комбінату Кияниченка С.Г. щодо підтримки рішення адміністрації Комбінату про вступ до Союзу промисловців та підприємців, та було вирішено: "Підтримати рішення адміністрації Комбінату щодо вступу до Союзу промисловців", голосували: "ЗА"–8, "ПРОТИ" –0, "УТРИМАЛИСЬ" –0.

Водночас, вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди взяли до уваги наявну в матеріалах справи заяву колективу Комбінату, підписану керівником підприємства Кияниченком С.Г., в якій визначено прохання про прийняття колективним членом Союзу промисловців, та, зокрема, вказується про те, що "зі Статутом Союзу промисловців знайомі та зобов’язуємося його дотримуватись".

Таким чином, оскільки на засіданні Ради Комбінату 30.08.05 було прийнято рішення підтримати рішення адміністрації Комбінату щодо вступу до Союзу промисловців, то попередні судові інстанції дійшли до висновку про те, що фактично рішення дирекції було схвалено трудовим колективом в особі Ради Комбінату (на підставі п. 6.5 Статуту Комбінату), а отже вважається дійсним з моменту прийняття, тобто подання заяви про членство до Союзу промисловців. При цьому, судами було враховано, що директор Комбінату Кияниченко С.Г. одночасно був і головою Ради Комбінату –представницького органу трудового колективу.

Місцевий та апеляційний суди проаналізували ту обставину, що схвалення Радою Комбінату рішення щодо вступу трудового колективу до Союзу промисловців відбулося пізніше, ніж така організація прийняла рішення про прийняття нового члена, однак прийшли до висновку, що вказана обставина не може вважатися такою, що має наслідком обов’язкове повернення Союзом промисловців спірної суми коштів, а такі наслідки могли б бути застосовані у випадку несхвалення Радою Комбінату рішення про вступ до Союзу промисловців.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.08.06 Комбінат звернувся до Союзу промисловців з претензією № 74000-51/1710 на суму 200 000,00 грн., в якій просив перерахувати сплачені кошти у розмірі 200 000,00 грн., у зв’язку з недотриманням процедури вступу Комбінату до членів Союзу промисловців. Разом з тим, встановлено, що Союз промисловців 11.08.06 надав відповідь Комбінату у листі № 010юр-2-1176, в якому зазначив, що оскільки Союз промисловців є неприбутковим об’єднанням громадян (організацією), то відповідний дозвіл Міністерства фінансів України, як це передбачено п. 3.3 Статуту Комбінату, на його думку, не є обов’язковим, а тому Комбінат прийнято до членів Союзу промисловців відповідно до вимог чинного законодавства і без його порушення, отже кошти у розмірі 200 000,00 грн. Правлінням Союзу промисловців не визнані помилково перерахованими, а тому до кошторису на 2006 рік у графі витрат не були включені, та за таких умов не можуть бути повернуті.

Судами встановлено, що прокуратурою міста Києва народному депутату України Кінаху А.К. направлено листа від 04.09.06 № 07/1-852-05, в якому зазначено про відсутність у діях посадових осіб Комбінату ознак злочину при перерахуванні Союзу промисловців грошових коштів у сумі 200 000,00 грн.

Таким чином, вирішуючи спір, попередні судові інстанції дійшли до висновку про те, що рішення Союзу промисловців про прийняття трудового колективу Комбінату не суперечить вимогам п. 3 ст. 3 Статуту Комбінату, відповідно до якого участь підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах, та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах за погодженням із Міністерством фінансів України, якщо це не суперечить чинному законодавству України, зокрема антимонопольному. При цьому, враховано, що вказаний пункт Статуту регулює питання участі Комбінату в асоціаціях та інших об'єднаннях, головним призначенням яких є координація основної господарської діяльності (таких) підприємств.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що з огляду на приписи ст. 85 Цивільного кодексу України Союз промисловців –це всеукраїнська громадська організація, яка за своєю організаційно-правовою формою є непідприємницькою, та такою, що не має на меті отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, весь прибуток від її діяльності може бути використаним лише на фінансування статутної діяльності.

Разом з тим, судами враховано, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про об'єднання громадян" громадські організації створюються з метою задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів фізичних осіб та трудових колективів. Пункт 4 ст. 12 Закону України "Про об’єднання громадян" встановлює, що у діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени. Умови та підстави набуття членства в громадській організації колективами підприємств, установ та організацій законом не регулюються та віднесені виключно до статутів громадських організацій. З цим положенням закону кореспондується

п. 1 ст. 5 Статуту Союзу промисловців, якою визначено, що членам Союзу промисловців можуть бути як фізичні особи, так і трудові колективи підприємств, установ та організацій.

З огляду на норми чинного законодавства суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що наявність дозволу Міністерства фінансів України для вступу трудового колективу Комбінату до Союзу промисловців не було обов‘язковою умовою, з огляду на правову природу організації. У зв‘язку з зазначеним суди встановили, що вступ Комбінату до членів Союзу промисловців без дозволу Міністерства фінансів України не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує їх, а тому не є підставою для відмови у членстві, та визнання грошової суми у розмірі

200 000,00 грн. (сплачених Комбінатом в якості внеску до Союзу промисловців) помилково перерахованою, а отже й для повернення внесених платежів.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами встановлено, що 22.11.06 на засіданні Конференції трудового колективу Комбінату було прийнято рішення припинити членство Комбінату в Союзі промисловців, оформити належним чином заяву про вихід Комбінату з членів зазначеної організації та повернути перераховані до Союзу промисловців кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Разом з тим, місцевий та апеляційний суди врахували те, що трудовий колектив Комбінату був прийнятий колективним членом до Союзу промисловців 25.06.05, членство у вказаній організації передбачає сплату вступних та членських внесків, а також внесків на здійснення статутної діяльності Союзу промисловців. Оскільки, вказаний обов’язок та право передбачено положеннями Статуту Союзу промисловців, то, підписавши заяву про вступ до організації у якості колективного члена, Комбінат визнав для себе умови Статуту Союзу промисловців обов’язковими до виконання, а тому перерахування коштів у розмірі 200 000,00 грн. було здійснено після прийняття рішення про прийняття Комбінату до членів Союзу промисловців.

Судами взято до уваги, що згідно ст. 21 Закону України "Про об’єднання громадян" громадська організація набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

З урахуванням наведеного суди вказали про те, що оскільки Комбінат вже був членом Союзу промисловців, то обов’язок сплати внесків кореспондується з умовами закону та Статуту даної організації.

При цьому, суди врахували, що основним джерелом формування коштів Союзу промисловців є внески на виконання статутних завдань. Основною діяльністю Союзу промисловців, як громадської організації, є виконання своїх статутних завдань, а отже внески на їх виконання є основними джерелами формування коштів та майна Союзу промисловців. Порядок використання об’єднаннями громадян коштів, отриманих з метою виконання статутних завдань, визначає ст. 13 Закону України "Про об’єднання громадян", яка відносить дане питання до їх внутрішньої компетенції за виключенням того, що майно об’єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

Також, попередніми судовими інстанціями враховано, що відповідно до п. 8.3 ст. 8, п. 13.1 ст. 13 Статуту Союзу промисловців майно даної організації належить їй на праві власності. У власності Союзу промисловців можуть бути рухоме та нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на підставах, передбачених законодавством. При цьому, Союз промисловців використовує належні йому майно та кошти на виконання статутних завдань та на здійснення відповідних виплат найманим працівникам Союзу промисловців. Обсяг фінансування статутних завдань організації, викладених в ст. 4 Статуту Союзу промисловців, визначається одним з керівних органів цієї організації —Правлінням, шляхом щорічного укладання кошторису витрат організації на наступний календарний рік.

Крім того, суди врахували, що п.п. 5.6, 5.7 ст. 5 Статуту Союзу промисловців передбачає, що у випадку виходу члена з Союзу промисловців майно або кошти, внесені ним для організації діяльності Союзу промисловців, в тому числі у вигляді вступних та членських внесків, йому не повертаються. Разом з тим, кожний член Союзу промисловців вправі вийти з його складу, повідомивши про свій намір не менше ніж за місяць, а також може бути виключений за рішенням відповідного органу Союзу промисловців.

Таким чином, попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що Комбінат мав право вносити кошти на виконання статутних завдань, які, навіть у випадку його виходу зі складу членів організації, Союз промисловців не зобов’язаний йому повертати. Грошові кошти сплачені Комбінатом добровільно за правильними реквізитами, із вказівкою відповідного призначення платежу та витікали із статутних обов’язків Комбінату, як члена Союзу промисловців.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим атом чи правочином.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого та апеляційного суду про те, що оскільки спірна сума грошових коштів була передана Комбінатом у зв’язку з обов’язком, що виник з членських відносин, які регулюються Статутом Союзу промисловців та Законом України "Про об’єднання громадян" (2460-12) , то посилання Комбінату як на підставу повернення таких коштів на "безпідставність перерахування коштів", не можу бути прийняті до уваги.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Комбінатом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.