Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03-10/392 від 17 червня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 25 червня 2009 року.

за участю представників сторін від:

позивача: Власенко Г.І. (дов. від 06.04.09)

відповідача 1): Пегза Д.К. (дов. від 15.06.09),

відповідача 2): не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Еллада" звернулося з позовом до Комсомольської міської ради та відділу земельних ресурсів м. Комсомольська про визнання права на постійне користування земельною ділянкою площею 0,62 га у відповідності до державного акту № 27 від 06.08.96.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.11.08, ухваленим суддею Плехановою Л.Б., позовні вимоги задоволені. Рішення обґрунтоване посиланнями на неконституційність положень пункту 6 "Перехідних положень" Земельного кодексу України (2768-14) та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.90 (563-12) , відповідно до яких юридичні особи, які отримали земельні ділянки у постійне користування, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.08 переоформити їх у власність або оренду та про втрату такими землекористувачами раніше набутих прав на землю по закінченню строку. Також у рішенні зазначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.02 (449-2002-п) раніше видані державні акти залишаються чинними і підлягають заміні лише у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд колегією суддів у складі: Мельника С.М. –головуючого, Гаврилюка О.М., Рудченка С.Г. постановою від 25.02.09 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував і прийняв нове рішення про відмову у позові. Підставою для скасування слугували положення статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.90, відповідно до якої право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів, а позивачем відповідний державний акт на право постійного користування землею не оформлений та статті 27 цього ж кодексу, згідно з якою право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, тому реорганізація структурного підрозділу орендного підприємства –платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" шляхом перетворення у ТОВ Фірма "Еллада" є юридичним фактом для припинення права позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, ТОВ Фірма "Еллада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) . У доповненнях до касаційної скарги скаржник вказав про зміну касаційних вимог, просив постановлені у справі судові акти скасувати, а справу скерувати до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи скаргу, відповідач вказав про неповне дослідження судами обох інстанцій обставин справи, що мають важливе значення для правильного вирішення спору. Скаржник зауважив, що питання щодо вирішення права користування спірною земельною ділянкою було вирішено судами без врахування прав власників майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці. ТОВ "Фірма "Еллада" послалася на рішення Комсомольської міської ради від 23.12.04, згідно з якими право власності на будівлі та споруди що знаходяться на спірній земельній ділянці перейшло до ТОВ "ПЛАЗМА" та якому надано право постійного користування частиною вказаної земельної ділянки. Крім того, скаржник вказав, що судами також не досліджено місцерозташування спірної земельної ділянки, оскільки в матеріалах справи йдеться про її знаходження за номерами 2 і 6 по вул. Строни.

У відзиві на касаційну скаргу Комсомольська міська рада Полтавської області вказала про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, у зв"язку з чим, просила залишити її без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О. та пояснення присутніх у судовому засіданні учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, рішенням Виконавчого комітету Комсомольської міської ради народних депутатів Полтавської області від 30.05.96 № 118 Товариству покупців членів трудового колективу платної стоянки Комсомольської ОФ "Сервіс" передано у постійне користування для виробничих цілей земельну ділянку площею 6 172,28 м2 по вул. Строни (а.с. 162-163). На підставі даного рішення, Товариству покупців членів трудового колективу платної стоянки був виданий Державний акт на право постійного користування землею І-ПЛ№000476 від 06.08.96 № 27, відповідно до якого землекористувачу було надано у постійне користування 0,62 га землі для виробничих цілей (а.с. 19). Судами встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться за адресою: м. Комсомольськ, вул. Строни, 2. Згідно Статуту ТОВ Фірма "Еллада" в редакціях 1995 року (а.с. 135-142) та 2007 року (а.с. 9-17), дане товариство створено згідно з рішенням засновників від 20.11.95 № 1 та установчим договором (п. 1.1). Пунктом 1.2. статуту передбачено, що Товариство створено в результаті перетворення структурного підрозділу орендного підприємства –платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" і є його правонаступником. Товариство створено членами трудового колективу платної стоянки-структурного підрозділу Комсомольської орендної фірми "Сервіс", який виділено в окремий об’єкт приватизації та приватизовано, зареєстрований представництвом Фонду державного майна України по м. Комсомольську 21.08.95 Товариство є правонаступником прав та обов’язків товариства покупців трудового колективу платної стоянки передбачені договором купівлі-продажу державного майна № 14 від 23.11.95 між представництвом Фонду державного майна по м. Комсомольську та товариством покупців-членів трудового колективу платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс". Товариство покупців членів трудового колективу платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" було створено на підставі Угоди про спільну діяльність, яка затверджена загальними зборами даного товариства 16.08.95 та зареєстровано Представництвом Фонду державного майна України по м. Комсомольську 21.08.95 (а.с.154-157). Між представництвом Фонду державного майна по м. Комсомольську та товариством покупців-членів трудового колективу платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" 23.11.95 був укладений Договір № 14 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно якого товариству покупців передано у власність державне майно цілісного майнового комплексу платної стоянки як структурного підрозділу Комсомольської орендної фірми "Сервіс" (а.с. 149-152). Установчий договір про створення ТОВ Фірма "Еллада" був укладений 30.11.95 (а.с. 144-148). Державна реєстрація даного товариства відбулася 13.12.95, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.134) та Статутом товариства в редакції 1995 року (а.с. 135-142). Предметом позову даного спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Еллада" до Комсомольської міської ради Полтавської області та Відділу земельних ресурсів у м. Комсомольськ про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою 0,62 гектарів у відповідності до державного акту за № 27 від 06.08.96.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що ТОВ Фірма "Еллада" є правонаступником орендного підприємства платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" і користується землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 06.08.96. Суд вказав, що добровільна відмова позивача від права постійного користування земельною ділянкою відсутня, а відтак відсутні й підстави для примусового припинення права на вказану земельну ділянку.

Скасовуючи рішенні і відмовляючи у позові, апеляційний суд вказав, що реорганізація структурного підрозділу орендного підприємства –платної стоянки Комсомольської орендної фірми "Сервіс" шляхом перетворення у ТОВ Фірма "Еллада" є юридичним фактом для припинення його права на постійне користування земельною ділянкою, що свідчить про те, що позивач не набув у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ні позивач, ані суди обох інстанцій не визначились з предметом доказування, оскільки перший в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, а суди в порушення вимог статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили в чому саме полягало порушене право позивача щодо спірної земельної ділянки, за захистом якого в судовому порядку він звернувся (чи виникло у позивача право користування спірною земельною ділянкою після реорганізації, чи перебувала дана земельна ділянка у фактичному користуванні позивача, чи обліковувалась вона за позивачем на підставі даних земельного кадастру тощо). Поза тим питання наявності чи відсутності порушеного права, визначення, яке саме право щодо даної земельної ділянки існує у позивача є первинними при розгляді даного спору; без належного їх з'ясування висновки судів попередніх інстанцій щодо розгляду позову є передчасними. Відповідно до частини 1 статті 193 та частини 1 статті 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр –це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Проте, вирішуючи даний спір, судами першої та апеляційної інстанцій не витребувано від уповноваженого органу відповідної земельно-кадастрової документації, яка б визначала фактичне місцезнаходження спірної земельної ділянки, враховуючи те, що в матеріалах справи йдеться про дві різні адреси її місцерозташування у м. Комсомольськ: вул. Строни, 2 і вул. Строни, 6. Окрім того, суди обох інстанцій не вмотивовано залишили поза увагою наявні в матеріалах справи документи надані у якості доказів, зокрема, договір купівлі-продажу від 01.11.03, за яким ТОВ "Фірма "Еллада" продало ТОВ "Плазма" 1/10 цілісного майнового комплексу автомобільної стоянки за адресою: м. Комсомольськ, вул. Строни, 6 і рішення Комсомольської міської ради 33 сесії четвертого скликання від 23.12.04 про припинення права користування земельною ділянкою ТОВ "Фірма "Еллада" за адресою: вул. Строни, 6 в м. Комсомольськ, площею 0,0617 га та передачу вказаної земельної ділянки ТОВ "Плазма" (а.с.21-22, 29). Крім того, судами не спростовано довід позивача щодо законності його землекористування на підставі рішення Комсомолької міської ради дванадцятої сесії п'ятого скликання від 26.04.07 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки по вул. Строни, 2 у м. Комсомольськ в оренду ТОВ "Фірма "Еллада" (а.с. 23). Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання з якими пов‘язане законне вирішення спору по суті.

У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Приписами статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України зумовлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. За таких обставин, довід скаржника про порушення судами приписів процесуального законодавства, підтверджується матеріалами справи.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід належним чином дослідити всі обставини справи і в залежності від встановленого, прийняти законне рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Еллада" задовольнити .

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 04.11.08 у справі № 8/304 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Полтавської області.