Розпорядженням №02.03-10/348 від 24.06.2009р. у зв'язку із поверненням з відпустки судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №14/250 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя – Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А. утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У грудні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 29 865,00грн. за неправильне зазначення у залізничній накладній №50077906 маси вантажу.

Позовні вимоги були вмотивовані актом загальної форми №176 від 22.06.2008р. та комерційним актом від 22.06.2008р. №БН753337/118, якими зафіксовано не відповідність фактичної маси вантажу, виявленої при контрольному переважуванні, вказаній масі вантажу в залізничній накладній №50440738 та ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.2009р. (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 29 865,00грн., 298,65грн. витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційним актом №БН753337/118 від 22.06.2008р., а відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену масу вантажу з вантажовідправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Ровенькиантрацит" звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. (судді Журавльова Л.І., Бойченко К.І., Єжова С.С.) рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2009р. змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнувши з державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" штраф у розмірі 5 973,00грн. та судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про зменшення розміру штрафних санкцій, а судом першої інстанції не враховано приписів ст.ст. 83, 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, тому суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2009р.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (457-98-п) накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленою відповідно до цього Статуту та Правил і наданою залізниці відправником разом з вантажем та обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

За змістом ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 (z0565-02) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 (z0567-02) .

Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.00 (z0861-00) , у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.

Згідно п.52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі станції Любовські Копі Донецької залізниці державне підприємство "Ровенькиантрацит" здійснило відправлення вантажу (Антрацит АШ) у вагонах №№67182931, 65697310, 65110553 згідно залізничної накладної №50077906 від 19.06.2008р. на адресу вантажоодержувача –Придніпровська ТЕС, станція Ігрень Придніпровської залізниці.

На станції Ігрень проведена перевірка маси вантажу і встановлено, що в накладній №50077906 у вагоні №67182931 вказана маса вантажу 69 000 кг, фактично –64 400 кг, що на 4 600 кг менше, ніж вказано у накладній, у вагоні №65697310 вказана маса вантажу 69 000 кг, фактично –66 900 кг, що на 2 100 кг менше, ніж вказано у накладній, у вагоні №65110553 вказана маса вантажу складає 69 000 кг, фактично –66 000 кг, що на 3 000 кг менше, ніж вказано у накладній.

Факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційним актом від 22.06.2008р. №БН753337/118.

У комерційному акті зазначено, що завантаження у вагоні рівномірна, нижче бортів на 40-50 см, люки та двері закриті, вантаж маркований нанесенням трьох борізд, маркування не порушено. Вантаж, якого не достає, вміститись у вагон міг.

Судами встановлено, що відповідач не надав доказів відсутності вини у невірному зазначенні маси вантажу, не вбачається вини залізниці щодо недостачі вантажу при перевезені, а тому згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, але з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що в запереченнях на позовну заяву від 13.01.2008р. №06, відповідач з посиланням на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, але не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, недовантаження відповідачем вантажу за спірною накладною не потягло за собою збитки для державного підприємства "Придніпровська залізниця", тому апеляційний суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій до 5 973,00грн., оскільки заявлений до сплати штраф у розмірі 29 865,00грн. надмірно великий для державного підприємства вугільної промисловості, яким є ДП "Ровенькиантрацит".

Посилання заявника у касаційній скарзі на не правомірність застосування судом апеляційної інстанції ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а також апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -