Ухвалою Господарського суду Волинської області (суддя Слободян П.Р.) від 13.10.2008 року, залишеною без змін постановою Львівського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя –Процик Т.С., судді –Городечна М.І., Кузь В.Л.) від 27.01.2009 року, у справі № 4/119-50 задоволено заяву Волинського обласного ДП ДАК "Хліб України"; постанови ПВ ДВС Луцького МУЮ "Про відкриття виконавчого провадження" від 16.11.2007 року та "Про арешт коштів боржника" від 13.03.2008 року скасовано.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права

Відзиву на касаційну скаргу боржник не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та пра вильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Волинське ОДП ДАК "Хліб України" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії ПВ ДВС Луцького МУЮ, в якій просить, з врахуванням уточнення, визнати дії Першого відділу ДВС ЛМУЮ незаконними та скасувати постанови "Про відкриття виконавчого провадження" від 16.11.2007 року та "Про арешт коштів боржника" від 13.03.2008 року. Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З матеріалів справи вбачається, що боржнику була надіслана лише постанова начальника ПВ ДВС Луцького МУЮ від 13.03.2008 року про арешт коштів боржника (а.с.26) супровідним листом від 13.03.2008 року, а 18.03.2008 року представник Волинського ОДП ДАК "Хліб України" вперше ознайомився із матеріалами виконавчого провадження, чого не спростовано і органом виконання судових рішень. Боржник заперечує факт надсилання органом виконання судових рішень, постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2007 року, а доказів які б свідчили про протилежне процесуальними опонентами скаржника суду не подано.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2002 року у справі № 4/119-50 було постановлено стягнути з Волинського обласного ДП ДАК "ХлібУкраїни", м. Луцьк, вул. 1.Франка, 53 (рах. 26008301791 (гривневий) у Волинському ЦВ "Промінвестбанку", м. Луцьк, МФО 303138; рах. 26008301791 (валютний) у Волинському ЦВ "Промінвестбанку", м. Луцьк, МФО 303138; рах. 260061003 (гривневий) у Волинській області дирекції АППБ "Аваль", м. Луцьк. МФО 303569; рах. 26046214 (гривневий) у Волинській області дирекції АППБ "Аваль", м. Луцьк, МФО 303569; рах. 26000233448002 (гривневий) у ВГРУ КБ "Приватбанк", м. Луцьк. МФО 303440: рах. 26001233448001 (гривневий) у ВГРУ КБ "Приватбанк", м. Луцьк, МФО 303440: рах. 26058233448010 (гривневий) у ВГРУ КБ "Приватбанк", м. Луцьк, МФО 303440; рах. 37124220011753 (гривневий) у ВДК в м. Луцьку, МФО 803014) на користь КБ "Приватбанк" в особі Волинського головного регіонального управління. м. Луцьк, пр.Відродження, 1 (кореспондентський рахунок 3200510301 у Волинському облуправлінні НБУ, МФО 303020) 1070000 грн. несплаченого кредиту, 134585,47 грн. несплачених відсотків, а всього 1204585,47 грн. та 1700 грн. в повернення витрат по сплаті держмита, 118 грн. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі та на виконання зазначеного рішення господарського суду було видано наказ №4/119-1 від 07.09.2002 року.

14 березня 2005 року стягувач звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Волинського обласного управління юстиції з заявою про відмову від стягнення і повернення наказу господарського суду №4/119-1 від 07.09.2002 року (а.с.21).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві за письмовою заявою стягувача.

28 березня 2005 року Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Волинського управління юстиції в порядку ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" направив сторонам для відому та негайного виконання постанову №3-49 1466 про повернення виконавчого документа (а.с.22, 23).

Постановою від 16.11.2007 року про відкриття виконавчого провадження Перший відділ ДВС Луцького міського управління юстиції повторно відкрив виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Волинської області №4/119-1 від 07.09.2002 року.

Постановою від 13.03.2008 року про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти скаржника в сумі 1206403,47 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 28.03.2005 року згаданий наказ господарського суду був повернутий стягувачем за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч.5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Частина 5 статі 40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачає права повторного пред’явлення стягувачем виконавчого документа після його повернення на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті.

Також, згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо посилань скаржників на те, що ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає такої підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження як повернення виконавчого документу за заявою стягувача і вказана норма містить вичерпний перелік підстав, що дають право державному виконавцю відмовити у відкритті виконавчого провадження, то такі є безпідставними з огляду на положення п.7 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

У цьому випадку, іншою обставиною, передбаченою законом, є саме та обставина, яка передбачена п.1 ч.1 та ч.5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: законодавством не передбачено можливості повторного пред’явлення стягувачем виконавчого документа після його повернення за письмовою заявою стягувача.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Волинське головне регіональне управління" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року у справі № 4/119-50 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року у справі № 4/119-50 –без змін.