У січні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Аліна" та акціонерного комерційного банку "Імексбанк" про визнання недійсним договору застави від 21.11.2007 року в частині застави іншого транспортного засобу –зернозбиральної машини.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.03.2009 року позов задоволено.

У касаційній скарзі АКБ "Імексбанк" в особі Житомирської філії просить рішення суду першої інстанції від 03.03.2009 року скасувати та прийняти нове рішення. Скарга мотивована тим, що судове рішення у даній справі прийнято з порушенням норм процесуального, матеріального права та загальних засад судочинства у господарських судах.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередньою судовою інстанцією, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 205 від 21.11.2007 року, укладеного між відповідачами, останні 21.11.2007 року уклали між собою договір застави, відповідно до умов якого селянське (фермерське) господарство "Аліна" (заставодавець) передало акціонерному комерційному банку "Імексбанк" в особі філії у місті Житомир (заставодержатель) зернозбиральну машину марки ОБРІЙ 2006 року випуску, заводський №0905003, № двигуна 037432, реєстраційний №10150АЕ, зареєстрований Червоноармійською ІДТН 24.05.2007 року, що належить СФГ "Аліна" на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ №431047, виданого Інспекцією державного технічного нагляду Житомирської обласної державної адміністрації 24.05.2007 року.

Позивач, оспорюючи договір застави, стверджує про те, що комбайн, який було передано в заставу за договором від 21.11.2007 року, належать йому на праві власності.

Перевіряючи вказані доводи позивача на підставі доданих до позовної заяви документів, місцевий господарський суд встановив, що 27.04.2006 року між ВАТ "Украгролізинг" (лізингодавець) та СФГ "Аліна" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №6-06-51фл (надалі –договір лізингу), відповідно до умов якого позивач передає у користування першому відповідачу вказаний комбайн, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з п. 5.2 укладеного договору лізингу, предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця (позивача), а відповідно до п. 5.4 договору лізингу, лізингоодержувач не має права передавати предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати, або в будь-який інший спосіб розпоряджатися чи відчужувати предмет лізингу без письмового дозволу лізингодавця.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання дозволу лізингодавцем на заставу предмету лізингу, про що також не заперечив представник позивача.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно ч 2 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем, може бути власник речі, або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про лізинг", право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після повної сплати вартості об'єкту лізингу.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суд надав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 203, 316, 319, 576 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 11 Закону України "Про заставу", дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом визнання недійсним договору застави в частині застави іншого транспортного засобу –зернозбиральної машини, оскільки, на час укладання оспорюваної у відповідній частині угоди власником вищезазначеного майна був позивач, тому перший відповідач не мав права передавати у заставу майно, право власності на яке він не набув.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, суд касаційної інстанції не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не вбачається.