Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –Леонова О.Г.,

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Торгівельний дім Голден Лайн" на рішення господарського суду Одеської області від 18 лютого 2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року у справі за позовом ТОВ "Повноколір" до ТзОВ "Торгівельний дім Голден Лайн" про стягнення 124229, 43 грн.,

У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про стягнення 116065,43 грн. основного боргу, 4906,81 грн. індексу інфляції, 651,43 грн. 3% річних та 2605,76 грн. пені.

Заявою про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 116065,43 грн. основного боргу, 10710,08 грн. індексу інфляції, 1242,08 грн. 3% річних, 4968,35 грн. пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 лютого 2009 року (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116065,43 грн. основного боргу, 10710,08 грн. інфляційних, 1242,08 грн. 3% річних, пені в сумі 4968,35 грн., судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року рішення суду змінене, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: "Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116065,43 грн. основного боргу, 4968, 35 грн. пені, 1242,08 грн. 3% річних, 7725,38 грн. інфляційних, судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судом, 11 грудня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір №12/11-07 на виготовлення поліграфічної продукції, за умовами якого TOB "Повноколір" зобов'язався виготовити та передати у власність замовника поліграфічну продукцію, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію у відповідності з умовами укладеного договору та додатків до нього. Асортимент, кількість, вартість, якісні показники, строки виготовлення і поставки визначені у специфікаціях, оформлених як додатки до договору і є невід'ємними його частинами.

За умовами укладеного договору, оплата продукції здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця 40% від вартості продукції протягом 7 робочих днів з моменту отримання оригіналу рахунку, але обов’язково після підписання специфікації, а кінцеві розрахунки повинні бути здійсненні протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Згідно п.5.3 укладеного договору, датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами товарної накладної або акту приймання - передачі товару.

На виконання умов договору відповідачем було отримано від позивача поліграфічну продукцію 5 вересня 2008 року на загальну суму 113065,43 грн., 5 листопада 2008 року на суму 6307,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідач, в порушення умов укладеного договору, взяті на себе зобов’язання з оплати боргу за отриману продукцію не виконав і на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 116065,43 грн.

Тому, рішенням, залишеним без змін в цій частині постановою апеляційної інстанції, місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідача 116065,43 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 8.2 укладеного сторонами договору передбачається сплата відповідачем пені за неоплату чи оплату продукції не в повному обсязі або з порушенням строків в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Розглянувши справу, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4968,35 грн. пені, 1242,08 грн. 3% річних, 7725,38 грн. інфляційних та відмовив в іншій частині позову.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, як прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Торгівельний дім Голден Лайн" –без задоволення.