Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Лущик М.С.) від 22.12.2008 року у справі № 9/754-08 позов задоволено повністю; припинено договір оренди земельної ділянки, укладений між ВКФ "Побутсервіс" ТОВ та Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми від 15 березня 2006 року, що було посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу К.Д. Рибалко, зареєстровано в реєстрі за № 1318, затверджено рішенням Сумської міської ради від 29 березня 2006 року № 1685-МР та зареєстровано в Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2006 року за № 040661200978; стягнуто з Сумської міської ради на користь ВКФ "Побутсервіс" ТОВ 85,00 грн. державного мита та 188,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Карбань І.С., судді –Гончар Т.В., Шутенко І.А.) від 16.03.2009 року у справі № 9/754-08 рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2008 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; припинено виконання наказу, виданого Господарським судом Сумської області на виконання скасованого рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2008 року по справі № 9/754-08; стягнуто з позивача на користь відповідача 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року, а рішення Господарського суду Сумської області від 22.12.2008 року залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.3 ст. 415, ч.1 ст. 416, ч.1 ст. 417 ЦК України, п."а" ст.141 ЗК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Сумської міської ради № 1618-МР від 22.02.2006 року "Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради", між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми (орендодавець) та Виробничо-комерційною фірмою "Побутсервіс" ТОВ було укладено договір оренди земельної ділянки від 15.03.2006 року (надалі Договір). Вказаний договір було посвідчено Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалко К.Д., зареєстровано в реєстрі за № 1318, затверджено рішенням Сумської ради від 29.03.2006 року № 1618-МР та зареєстровано в Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27.04.2006 року за № 040661200978.

Згідно пунктів 1.1., 2.1, 2.2 Договору позивачу було надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Суми, вул. Роменська, 100, площею 0,5380га під будівництво багатоповерхового житлового будинку терміном до 22.02.2016 року.

Пунктом 5.2 Договору оренди земельної ділянки визначено, що він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Згідно з п.5.3 Договору договір припиняється у разі: закінчення строку дії договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу (вилучення) земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності; ліквідації юридичної особи - орендаря. Пунктом 5.4. договору оренди земельної ділянки визначено, що договір оренди може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін за умови письмового попередження іншої сторони зацікавленою стороною, не пізніше, ніж за два місяці до дати розірвання. При цьому договір не може бути розірвано до закінчення виробничого циклу.

Будівництво житлового будинку по вул. Роменській, 100, м. Суми було завершено 20.12.2005 року, що підтверджується, у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 (1243-2004-п) , Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - житлового будинку по вул. Роменській, 100, в м. Суми, що зареєстрований Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради 27.12.2005 року за № 88 та затверджений рішенням Сумської міської ради від 27.12.2005 року № 734.

Виробничо-комерційна фірма "Побутсервіс" ТОВ на виконання п.5.4 договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 року, надіслала на адресу Сумської міської ради попередження (листи № 09/735 від 29.07.2008 року, № 03/850 від 01.09.2008 року, № 03/984 від 08.10.2008 року) про розірвання Договору, на які отримала відповіді листами № 56/0116 від 11.08.2008 року та №1114/01-01 від 05.11.2008 року щодо відсутності підстав для розірвання останнього через відсутність інформації про суб’єктів на балансі яких знаходяться збудовані житлові будинки.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору, мотивуючи свою позицію посиланням на вищенаведені обставини, які свідчать про невикористання ним земельної ділянки за цільовим призначенням, пункт 5.4 Договору, та обґрунтовуючи його нормативно посиланням на частини 2, 4 ст. 188 ГК України.

Колегія суддів вважає правомірною висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови позивачу в позові з посиланням на те, що наведені в позові обставини не є підставами для дострокового розірвання договору за рішенням суду з огляду на таке.

Згідно ч.3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Отже, норма права, якою позивач обґрунтував позов (ст. 188 ГК України), так само як і пункт 5.4 Договору, передбачає лише процедуру розірвання договору, проте не передбачає матеріальних для цього підстав.

Обставини на які посилався позивач в позові можуть бути підставами для дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін, оскільки позивачем до закінчення строку дії договору оренди завершено будівництво багатоповерхового житлового будинку.

Статтею ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що цільове призначення земельної ділянки є істотною умовою договору оренди землі.

Доводи позивача щодо невикористання ним земельної ділянки, яка є предметом Договору, після завершення будівництва за цільовим призначенням є помилковими, оскільки цільовим призначенням земельної ділянки є віднесення, відповідно до вимог статті Земельного кодексу України (2768-14) , земель до тієї чи іншої категорії (в даному випадку до земель житлової та громадської забудови - п.1.3 Договору), здійснене на підставі рішення міської ради, і це поняття не є тотожним поняттю "умови договору" (в даному випадку під будівництво багатоповерхового житлового будинку - п.2.1 Договору); позивачем не наведено обставин які б свідчили про невикористання ним земельної ділянки за цільовим призначенням.

Колегія суддів вважає неправомірним посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом ст.ст. 415- 417 ЦК України, які регулюють правовідносини суперфіцію, оскільки правовою природою спірного договору є оренда.

Стаття 141 Земельного Кодексу України унормовує, зокрема, право постійного землекористувача відмовитись від права користування землею, яке (право постійного користування) виникає не на підставі договору оренди землі; право на односторонню відмову від договору оренди землі законодавством України не передбачено (ст. 291 ЦК України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи наведене постанова Харківського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Побутсервіс" ТОВ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року у справі № 9/754-08 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року у справі № 9/754-08 –без змін.