Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Розпорядженням №02.03-10/348 від 24.06.2009р. у зв'язку із поверненням з відпустки судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі №7/403-33/364 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя –Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А. утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

У грудні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Дрогобичський долотний завод" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та головного комерційного управління державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ЗАТ "Волгоградский металургический завод "Красний Октябрь", ТОВ "Торговий дом МЗ "Красний Октябрь", Амвросіївська митниця про стягнення 18 660,76грн. вартості недостачі прокату чорних металів, що перевозився за міжнародною залізничною накладною УМВС №425591.

Позовні вимоги було вмотивовано посиланням на ст.25 УМВС, яка встановлює обов'язок залізниці зберегти ввірений їй для перевезення вантаж, а у разі незбереження –відшкодувати його вартість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до Львівської залізниці, позивач посилався на ст.131 Статуту залізниць України, згідно з якою претензії з приводу перевезення вантажів заявляються залізниці призначення, та укладений із Львівською залізницею Договір про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 103 від 06.02.2007.

В обґрунтування позовних вимог до Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" позивач послався на параграф 6 статті 29 УМВС, згідно з яким претензії та позови пред'являються компетентним органам залізниці, перелік яких встановлено у Додатку № 19 до Угоди, яким визначено компетенним органом в Україні - головне комерційне управління "Укрзалізниці".

Подання позову до господарського суду Львівської області позивач мотивував посиланням на п.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, а також на судові рішення по іншим аналогічним справам.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.02.2008р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Західну регіональну митницю.

Господарським судом Львівської області замінено відповідача 2 - головне комерційне управління державної адміністрації залізничного транспорту на юридичну особу - Державну адміністрацію залізничного транспорту "Укрзалізниця", про що зазначено в рішенні суду від 06.03.2008р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.03.2008р. (суддя Білоус Б.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008р. (головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.) позовні вимоги задоволені: стягнуто з державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 18 660,76грн. вартості недостачі металопрокату та судові витрати, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" від відповідальності звільнено.

Судові рішення ґрунтуються на доведеності по суті належними доказами вини перевізника у нестачі вантажу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилалась на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила судові рішення скасувати та припинити провадження по справі.

В касаційній скарзі "Укрзалізниця" посилалась на недоведеність та відсутність вини перевізника у нестачі однієї зв'язки металопрокату, що е порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, неправильне тлумачення судами норм УМВС, а порушенням норм процесуального права вважала розгляд справи з порушенням вимог виключної підсудності.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2008р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 06.03.2008р. скасовано, а справу направлено до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" за виключною підсудністю.

Під час розгляду справи господарським судом міста Києва 02.12.2008р. прийнято рішення (суддя Мудрий С.М.), яким задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький долотний завод" та стягнуто з державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 18 660,76грн. вартості нестачі прокату чорних металів, 186,61грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.ст.22, 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), залізниця, прийнявши вантаж до перевезення, відповідальна за договором перевезення на всьому шляху слідування вантажу до видачі на станції призначення; факт наявності недостачі підтверджено комерційним актом, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р. (судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Рєпіна Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, посилаючись на ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.12, 22, 23 УМВС та на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки комерційному акту, що призвело до невірного висновку про задоволення позову та покладання відповідальності за недостачу на залізницю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Дрогобицький долотний завод" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2008р.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що за умовами контрактів №0293/2006 від 20.12.2005р. та №0293/2007 від 01.11.2006р., укладеними між відкритим акціонерним товариством "Дрогобицький долотний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім металургійний завод "Красний Октябрь" Росія, останній зобов'язується передати ВАТ "Дрогобицький долотний завод" металопродукцію згідно специфікацій, які оформляються додатками та є невід'ємною частиною контрактів, а позивач зобов'язувався прийняти і оплатити поставлений товар на умовах, передбачених контрактами. Згідно п.1.3 контрактів виробником, вантажовідправником та декларантом товару є закрите акціонерне товариство "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь".

На виконання вказаних контрактів товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім металургійний завод "Красний Октябрь" через вантажовідправника, закрите акціонерне товариство "Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" у вагоні №60648730 було відвантажено 14 зв'язок прокату чорних металів вагою брутто 69 560 кг, вагою нетто 69 390 кг вартістю 87 051,85 доларів США, що підтверджується транспортною накладною №Э425591 від 09.04.2007р., сертифікатами якості №2644-7 від 09.04.2007р., №2644-7А від 08.04.2007р., №2644-7Б від 09.04.2007р., дорожньою відомістю №Э425591 та рахунками-інвойсами №006 від 09.04.2007р., №009 від 09.04.2007р.

При прибутті та видачі вантажу на станції призначення вантажоодержувачем –позивачем встановлено, що вантаж поступив в кількості 13 зв'язок вагою 66 410 кг, тобто з недостачею однієї зв'язки вагою 2 980 кг на суму 3 695,2 доларів США або 18 660,76грн., що підтверджено комерційним актом №Д008702/4 від 18.04.2007р., актом приймання продукції по кількості від 19.04.2007р. та актом експертизи №2-7/1 від 20.04.2007р.

Позивачем було заявлено претензію про сплату вартості нестачі 18 660,76грн. до Головного комерційного управління ДАЗТ "Укрзалізниця", яка розглянула її по суті та відхилила, посилаючись на відсутність вини залізниць України у недостачі прокату.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі вимог ст.ст.22, 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким встановлено, що залізниця прийняла вантаж до перевезення і відповідальна за договором перевезення на всьому шляху слідування вантажу до видачі на станції призначення, а факт наявності недостачі підтверджено комерційним актом, тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливості їх задоволення.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із ст.22 УМВС залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення, несе відповідальність за виконання договору перевезення, а кожна наступна залізниця, що прийняла до перевезення вантаж разом із накладною, вступає в цей договір перевезення і приймає на себе обов'язки, що з цього виникають.

Пунктом 3 параграфу 4 статті 23 УМВС встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за нестачу маси та кількості вантажу, якщо вантаж, відвантажений вантажовідправником в вагон, контейнер був виданий одержувачу без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли стати причиною нестачі маси.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на вимогу вантажоодержувача було проведено комісійну перевірку піввагону №60648730, про що складено комерційний акт №Д008702/4 від 18.04.2007р. в яким встановлено, що дійсно зв'язок отримано 13 замість 14, як вказано в накладних, але при цьому зв'язки не порушені, з стандартними заводськими бірками, навантаження в вагоні рівномірне, нижче бортів вагону на 1 700 мм, без виїмок та слідів розкрадання. Вагон прибув в технічному і комерційному відношенні справним.

Отже, дійсно під час прийняття вантажу за кількістю встановлена його недостача, але вантаж надійшов без ознак втрати під час перевезення, тому відповідно ст.23 УМВС підстав для відповідальності залізниці немає.

За змістом ст.12 УМВС відправник несе відповідальність за правильність відомостей вказаних в накладній. При цьому, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Оскільки, вантаж прибув у справному вагоні, завантаження у вагоні рівномірне, без ознак втрати та викрадення вантажу при перевезенні, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що судом першої інстанції не надано належної оцінки комерційному акту, що призвело до невірного висновку про задоволення позову та покладання відповідальності за недостачу на залізницю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що посилань позивача на той факт, що згідно ВМД тип ТР від 31.04.2007р. із штампом Амвросіївської митниці "під митним контролем", на митну територію України було завезено 14 зв'язок товару, –є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів, отже митницею проводиться саме огляд товару, перевірка документів, а не перевірка кількості та маси вантажу.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький долотний завод", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Статтею 111 -7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дрогобицький долотний завод" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р. у справі №21/205-08 залишити без змін.