У листопаді 2008 року ЗАТ "Фірма "Авіаінвест" звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ "ВТБ Банк" про стягнення 24 045,72 грн. неустойки за невиконання належним чином зобов'язання щодо звільнення орендованого приміщення за адресою : м. Київ, вул. Волинська, 65 в строк, передбачений договором від 05.01.2003 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.12.2008 року в позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано.

Постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 24045, 72 грн. неустойки за користування об’єктом нерухомого майна.

Доповідач: Остапенко М.І.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2008 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені відповідачем у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, взаємовідносини сторін врегульовані договором від 05.01.2003 року, за умовами якого позивач (орендодавець) зобов'язався надати відповідачу (орендарю) у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 376,33 кв.м. і прибудинкова територія площею 1130 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 65, а останній зобов'язується сплачувати орендну плату, яка становить 12022, 86 грн. (п. 3.1 договору).

Строк дії зазначеного договору встановлено з 03.01.2003 року до 03.01.2008 року ( п. 8.1).

П. 5.9. договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний здати до дня закінчення строку дії даного договору, якщо відсутня домовленість про його продовження на новий строк або в разі його дострокового розірвання, приміщення з отриманим від орендодавця обладнанням, інвентарем та іншою власністю у стані, в якому його було отримано.

Листом від 19.07.2007 року позивач повідомив відповідача про те, що не має наміру продовжувати дії договору оренди нежитлового приміщення та просить його завчасно підготуватися до звільнення вищезазначене приміщення, на що відповідач відповів проханням подовжити строк дії договору до 01.02.2008 року.

ЗАТ "Фірма "Авіаінвест" було надано ВАТ "ВТБ Банк" проект додаткової угоди № 1 від 28.12.2007 року щодо подовження дії договору оренди, але дана додаткова угода орендарем не підписана у зв'язку з незгодою з запропонованим розміром орендної плати.

10.01.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити спірне приміщення та сплатити заборгованість по орендній платі та інші платежі, передбачені договором, по день фактичного звільнення приміщення.

За актом приймання-передавання від 04.02.2008 року орендар повернув орендодавцю нежитлове приміщення площею 376, 33 кв.м. та прибудинкову територію площею 1130 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 65.

Згідно вимог ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При такому положенні, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі подвійної орендної плати та обґрунтовано постановив рішення про задоволення позову, а тому з огляду на наведене підстав для скасування чи зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду з мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року без змін.