розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 січня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. у справі № 21/45 за заявою Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за участю Відкритого акціонерного товариства "Галактон", -

У грудні 2008 р. Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про визнання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 21/45 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського міста Києва від 12 січня 2009 р. в задоволені заяви ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 січня 2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 січня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. та прийняти нове рішення про визнання наказу № 21/45 від 02.04.2002 р. таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представника ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 21/45 задоволено позовні вимоги ВАТ "Галактон" до ЗАТ "Радосинь" про стягнення 17 148 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 17 148 грн.

На виконання рішення у даній справі, господарським судом видано наказ № 21/45 від 2 квітня 2002 р.

7 грудня 2007 р. Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову № ВП 5635769 про прийняття до виконання виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 21/45 від 2 квітня 2002 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2008 р. порушено справу № 43/75 про банкрутство ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", введено процедуру санації, зобов’язано керуючого санацією у тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника подати повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати докази опублікування до господарського суду, введено процедуру розпорядження майном боржника.

22 січня 2008 р. в газеті "Урядовий кур’єр" № 12 опубліковано оголошено про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь", введення процедури санації та зазначено місячний термін для заявлення кредиторами претензій та осіб, які мають намір взяти участь у санації.

В обґрунтування заяви про визнання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 21/45 таким, що не підлягає виконанню ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" вказує на те, що стягувач не звернувся з вимогами, як конкурсний кредитор у справі про банкрутство боржника, а тому його вимоги необхідно вважати погашеними.

Відмовляючи у задоволені скарги ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" про визнання наказу № 21/45 від 02.04.2002 р. таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена заява була подана до суду із пропуском встановленого ч. 6 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строку.

При цьому суд зазначив, що процедура санації, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 16 січня 2008 р. введена за особливою процедурою відповідно до ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою не встановлено наслідків неподання конкурсними кредиторами до суду заяв з вимогами до боржника, в тому числі таких, як погашення вимог у зв’язку з їх неподанням кредиторами протягом місяця з дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі та відкриття процедури санації.

Суд апеляційної інстанції погодився з даними висновками місцевого суду, а також зазначив, що ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" не навів жодної з підстав, передбачених ст. 117 ГПК України для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29 грудня 1976 р. (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій вказані вимоги закону не виконані.

Так, суди першої та апеляційної інстанції посилаються на докази, які не були витребувані та досліджені при розгляді даної справи.

Судами не досліджено, чи були включені вимоги ВАТ "Галактон" до реєстру вимог кредиторів.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч. 6 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника. Отже, строк подачі таких заяв становить один місяць.

Даною статтею не визначено особливості розгляду судом заяв з вимогами до боржника, поданих кредиторами з порушенням місячного строку з дня опублікування оголошення боржника та відкриття процедури санації.

Тому пропуск кредитором місячного строку звернення до господарського суду з письмовою заявою з вимогами до боржника, провадження у справі про банкрутство якого відбувається відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тягне за собою наслідки, передбачені ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, відсутність можливості відновлення пропущеного строку, як граничного.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

На вказані обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Крім того, відповідно д с. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували, з яких саме причин заявник просив визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, ухвала Господарського суду міста Києва від 12 січня 2009 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 січня 2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 р. у справі № 21/45 скасувати.