розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мукачівського відділення № 7287

за участю представників сторін:

від позивача –Колісник О.В., Ордіна О.В.

відповідача –не з’явився

третьої особи – не з’явився

У червні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Мукачівського відділення № 7287 звернулось до господарського суду Закарпатської області із позовом до Свалявської міської ради про визнання права спільної часткової власності на вбудоване приміщення 32-квартирного будинку в м. Свалява з виділенням частки у праві спільної часткової власності, зокрема, - першого поверху площею 281 м.кв., де розміщено територіально відокремлене відділення № 7287/059 філії - Мукачівське відділення № 7287 ВАТ "Державний ощадний банк України". Як на підставу заявленого позову посилається на те, що він в період 1977-1978 років приймав дольову участь у будівництві 32-х квартирного багатоповерхового житлового будинку, розташованого по вул. Головній, 31 у м. Сваляві, а тому має право на частину вбудованого приміщення, яке він фактично займає.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 8 жовтня 2008 (суддя –Л.Якимчук), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2009 року (головуючий –Г.Гнатюк, судді –Н.Кравчук, О.Мирутенко) у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв’язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, згідно листа Свалявської центральної ощадкаси № 7292 від 30.06.1978 р. № 25 остання просить виконком Свалявської райради народних депутатів прийняти ощадкасу дольовиком у будівництві 32 квартирного житлового будинку по вул. Леніна м. Сваляви у сумі 70 000,00 крб. (а.с. 13)

Рішенням виконкому Свалявської райради народних депутатів від 05.07.1978 р. № 180 прийнято дольову участь центрощадкаси в будівництві першого поверху зазначеного будинку у сумі вартості вбудованих приміщень першого поверху 70 000,00 крб. (а.с. 14).

Із наявної у матеріалах справи копії договору № 131 від 01.10.1978 р. на виконання проектних і пошукових робіт вбачається що обласне управління Держтрудощадкас СРСР замовило а Закарпатська філія "Гіпрограду" взяла на себе обов`язок по виконанню робіт з проектування центральної ощадкаси, вбудованої на першому поверсі у 32 квартирному житловому будинку у м. Свалява. Загальна вартість робіт склала 2 213,00 грн. (а.с. 15).

Розпорядженням № 202 від 22.12.1982 виконкому Свалявської районної ради народних депутатів "Про закріплення площі за Свалявською центрощадкасою, як дольовика в будівництво 32-х квартирного житлового будинку в м.Свалява по вул.Леніна,31" закріплено за центрощадкасою нижній поверх будинку № 31 по вул. Леніна у м. Сваляві, площею 281 кв.м. (а.с.29).

У відповіді від 23.11.2006 № 02-15/1003 на звернення позивача до міського голови про прийняття рішення міськвиконкому на виготовлення для Ощадбанку свідоцтва на право власності на вказане приміщення від 05.07.2006 № 1271, від 15.11.2006р.№ 3072, позивача повідомлено, що будівля по вул.Головній,31 (колишня Леніна) в м.Сваляві в цілому зареєстрована за Свалявською міською радою Мукачівським міжміським бюро техінвентаризації 05.11.1988р. та записано в реєстрову книгу за №149.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а в частині другій ст.355 ЦК України зазначено, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно з поданою позивачем копією відомості використання засобів спеціальних фондів і фонду амортизації на перше січня 1979 року на будівництво по дольовій участі виділено 2250 крб., фактично витрачено 2213 крб., (а.с. 27) а у відомості за 1982 рік вказано, що на будівництво службових приміщень по дольовій участі виділено і фактично витрачено 70000 крб. (а.с. 23).

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що зазначені документи не є належними і допустимими доказами майнового вкладу позивача у спорудженні вказаного будинку. Факт фінансування частки у будівництві може бути підтверджено поданням відповідних платіжних документів про сплату грошових коштів у вказаному розмірі.

Крім того, згідно зі статутом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", затвердженим постановою КМУ від 25.02.2003 р. № 261 (261-2003-п) , банк є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31 грудня 1991 р. за N 4.

За таких обставин, позивачем, з метою доказування свої вимог, не було доведено його правонаступництва щодо Держтрудощадкас СРСР, обласне управління якого уклало згадуваний договір № 131 від 01.10.1978 р.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки в ході розгляду даного спору позивачем, у порядку визначеному статтями 33, 34 ГПК України, не було надано належних і допустимих доказів існування обставин з якими цивільне законодавство пов`язує виникнення права спільної часткової власності на об`єкт будівництва. Доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову господарські суди прийшли до висновку що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності і застосували частину 4 статті 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Але такі висновки є взаємовиключними, адже правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а в зв’язку з необґрунтованістю самої вимоги, про що також зазначено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Оскільки судами повно і всебічно встановлені обставини справи, проте їм дана неправильна юридична оцінка та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 8 жовтня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2009 року і постановити нове рішення про відмову у позові у зв`язку із необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мукачівського відділення № 7287 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 8 жовтня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 січня 2009 року у справі за № 11/88 скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мукачівського відділення № 7287 до Свалявської міської ради, третя особа на стороні позивача - комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", про визнання права спільної часткової власності відмовити.