Ухвалою від 26.11.2008 господарського суду Івано-Франківської області серед іншого, вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Легенда-Ф" –приміщення на першому поверсі та цокольному приміщенні новозбудованого будинку на розі вул. Незалежності та А.Мельника в м. Івано-Франківську площею 0,0049 га.

Постановою від 14.01.09 Львівського апеляційного господарського суду вказану вище ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Легенда-Ф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на порушення судами норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору оренди, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у цьому зв’язку зважає на те, що вжиті судом заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача -1 не відповідають позовним вимогам, оскільки позивачем оспорюється договір оренди земельної ділянки, стороною якого позивач не був та вимогам щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії, у зв’язку з чим у місцевого господарського суду не було достатніх підстав вважати, що зазначені позивачем обставини дійсно можуть в подальшому утруднити або унеможливити виконання рішення господарського суду.

З оглядну на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала місцевого господарського суду в оспореній частині та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог процесуального законодавства, а тому підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити.

Пункт 2 ухвали від 26.11.08 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 14.01.2009 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/6 скасувати.