розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року у справі № 6/432 за позовом виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" до підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД", за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Національного космічного агентства України, про зобов'язання виконати умови договору і стягнення суми, –

У жовтні 2008 року виробничо-енергетичне об'єднання "Вітроенергопром" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" про зобов'язання здійснити поставку ліцензійної вітротурбіни типу Т 600-48 договірною вартістю 7763548,80 грн. на умовах додаткової угоди № 17 від 12 вересня 2007 року за договором № 182-П від 31 травня 2002 року, стягнення пені за вказаною додатковою угодою в розмірі 249451,73 грн. і штрафу за прострочення поставки понад 30 днів в розмірі 543448,42 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 1 грудня 2008 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити поставку ліцензійної вітротурбіни типу Т 600-48 договірною вартістю 7763548,80 грн. на умовах додаткової угоди № 17 від 12 вересня 2007 року за договором № 182-П від 31 травня 2002 року протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з відповідача на користь позивача 249451,73 грн. пені, 543448,42 грн. штрафу і судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року резолютивна частина рішення місцевого суду змінена, виправлено адресу відповідача, в іншій частині судове рішення залишено без змін. Визнано наказ господарського суду м. Києва від 13 січня 2009 року № 6/432 таким, що не підлягає виконанню. Доручено господарському суду м. Києва видати новий наказ, із зазначенням правильної юридичної адреси відповідача.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2002 року сторонами укладено договір № 182-П, відповідно до умов якого відповідач поставляє, а позивач приймає та оплачує 12 комплектів вітротурбін типу "ТУРБОУИНДС Т600-48", комплекти додаткового та допоміжного обладнання, а також комплекти запасних частин відповідно до кількості, наведеної у відповідних додатках, що є невід'ємною частиною договору. Даним договором передбачено, що конкретні умови поставки встановлюються додатковими угодами до нього.

12 вересня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду № 17 до вказаного договору, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався поставити одну ліцензійну вітрову електричну установку Т 600-48 для 26 пускової черги Новоазовської вітрової електростанції, а позивач –прийняти та оплатити її. Поставка об'єкту повинна здійснюватись окремими частинами комплекту.

Судом встановлено, що позивач, відповідно до виділеного фінансування на вказані цілі у 2007 році, через органи Державного казначейства України перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 5548300 грн. бюджетних (державних) коштів, що складає 71,47 % вартості вітротурбіни, а отже, виконав свої зобов'язання за додатковою угодою від 12 вересня 2007 року № 17.

Відповідач належним чином зобов'язання за вказаною додатковою угодою не виконав та в обумовлені відповідним графіком строки поставку вітротурбіни не провів.

В зв'язку з викладеним, 14 липня 2008 року позивач направив відповідачу претензію № 01/3705 з вимогою здійснити поставку вітротурбини на умовах договору та додаткової угоди до нього, а також сплатити пеню за несвоєчасну поставку в сумі 71271,92 грн.

30 липня 2008 року листом № 718 відповідач відмовився здійснити поставку, мотивуючи це тим, що зобов'язання здійснити поставку припинилось з моменту видачі наказу Національного космічного агентства України № 158 від 20 травня 2008 року, оскільки він є обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити поставку ліцензійної вітротурбіни, господарський суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 526, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 14 і ст. 607 вказаного Кодексу та того, що юридична неможливість виконання зобов'язання має місце тоді, коли вона викликана заборонами та обмеженнями, введеними шляхом прийняття органами публічної влади відповідних правових актів. Наказ Національного космічного агентства України № 158 від 20 травня 2008 року не є актом цивільного законодавства у розумінні ст. 4 Цивільного кодексу України, який є підставою для звільнення відповідача від цивільного обов'язку. Доказів зміни або розірвання додаткової угоди № 17 відповідач суду не надав.

Разом з тим, судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 249451,73 грн. пені та 543448,42 грн. штрафу, оскільки такі штрафні санкції передбачені умовами абз. 2 п. 9 додаткової угоди № 17 від 12 вересня 2007 року та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, а розрахунок позивача щодо вказаних сум є обґрунтованим і правомірним.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, зазначивши, що згідно Наказу Національного космічного агентства України № 158 від 20 травня 2008 року відповідач не є зобов'язаним передавати установку іншому суб'єкту господарювання.

Проте, апеляційним судом було змінено резолютивну частину рішення місцевого суду, з посиланням на неправильність зазначеної юридичної адреси відповідача, необхідність її виправлення та видачу нового відповідного наказу господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення.

Касаційна скарга (подання) залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення першої інстанції або постанова апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки попередніх судових інстанцій.

Виходячи з наведеного, підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Уінденерго ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 1 грудня 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року у справі № 6/432 –без змін.