Рішенням від 12.01.2009 року господарського суду Запорізької області в задоволенні позову про стягнення 114755, 16 грн. збитків, які складаються з вартості недопоставленого феромарганцю за договором № 11-05/149/86 від 24.03.2005 відмовлено.

Постановою від 05.03.09 Запорізького апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано частково, позов задоволено частково, з ВАТ "Запорізький завод феросплавів" на користь ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" стягнуто 49325,82 грн. збитків, 493,26 грн. державного мита, 50,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному об’ємі.

ВАТ "Запорізькій завод феросплавів" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду та просить її скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору поставки феросплавів № 11-05/149/86 від 24.03.2005 та додаткових угод до нього від 01.09.2005, від 29.09.2005, від 31.10.2005, укладених сторонами спору, позивач взяв на себе зобов’язання оплатити й прийняти, а відповідач –поставити товар - феросиліцій ФС65, феромарганець ФМн78РБ.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки товар поставляєть ся на умовах FСА станція Запоріжжя Ліве (згідно ІНКОТЕРМС (988_007) 2000). Моментом переходу права власності вважається дата на штемпелі ст. Запоріжжя Ліве в залізничній накладній. При поставці автомобільним транспортом позивача або найнятого ним авто-перевізника, умови поставки FСА склад відповідача. Моментом переходу права власності вважається момент приймання товару перевізником або позивачем до транспортування.

Пунктом 3.4 договору передбачено зобов’язання відповідача з організації супроводження товару на шляху прямування при поставках залізничним транспортом, з наступним відшкодуванням позивачем зазначених витрат на охорону в повному обсязі.

Згідно з п. 3.7 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 30.03.2005 при відправці товару залізничним транспортом відповідач організовує контрольне переважування, що оформляється комісійним актом переважування товару на складі відповідача, складеним відповідачем і охоронною організацією.

Судами з’ясовано, що за умовами договору приймання товару за кількістю проводиться на станції призначення за участю представників організації, яка забезпечує охорону товару на шляху прямування. Фактична кількість поставленого товару підтверджується наступними документами, оформленими в кількості п’яти екземплярів:

- актами комісійної перевірки ваги вантажу по брутто, складеними за участю представників позивача і представників відповідача, які здійснюють охорону товару;

- актами комісійної перевірки ваги вантажу і ваги тари вагонів у позивача, складеними за участю представників позивача і представників відповідача. У випадку неявки представника відповідача протягом шести годин з моменту приймання товару позивачем за вагою брутто, для участі в переважуванні тари вагонів, вага тари вагонів підтверджується актами, складеними згідно з вимогами Інструкції Держарбітражу СРСР № П-6 (va006400-65) (далі Інструкція П-6) за участю представника громадськості позивача.

При відвантаженні залізничним транспортом приймання товару за кількістю у позивача проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання товару і ваги тари вагонів після звільнення її з-під Товару на залізничних вагах позивача за участю охоронної організації. Визначення ваги нетто проводиться шляхом вирахування з ваги брутто, визначеної на залізничних вагах позивача, ваги тари вагона, визначеної на залізничних вагах позивача, за участю охоронної організації.

Також, між відповідачем та ДП Придніпровська залізниця укладено договір № 429 про забезпечення охорони вантажів від 24.05.2005, за умовами якого відповідач доручає, а ДП Придніпровська залізниця забезпечує охорону та супровід вагонів з вантажем, які відправляються замовником, відповідно до наданої заявки, де зазначена станція відправлення, станція призначення, кількість вагонів.

Згідно з п. 2.1.3. договору № 429 відповідач зобов’язувався передати вантаж виконавцю на території заводу за вагою з оформленням акта комісійної перевірки ваги та акта прийому-переда чі вантажу із записом часу, дати, затвердженого особистим підписом виконавця та підписом відповідача.

Судами встановлено, що на виконання умов вказаних вище догорів відповідач перед відправленням, зважив вантаж та передавав його перевізнику (залізниці), про що складено акти прийому - здачі вантажу та акти комісійного перева жування вантажу з представниками воєнізованої охо рони ДП "Придніпровська залізниця", в яких вказано, з якою саме вагою залізниця прийняла вантаж під охорону.

Протягом вересня, жовтня, листопада 2005 р. на адресу позивача на виконання умов Договору прибули вагони з товаром згідно з залізничними накладними: №№ 45125409, 45125407, 45125410, 45125404, 45224725, 45224727, 45224726, 45224729, 45126686, 45224108, 45224111, 45126819, 45127454, 45127456, 45223574, 45223575, 45232127, 45232128, 45226911, 45226375, 45226379, 45225903, 45227846, 45228818, 45395808, 45395813, 45391366, 45391524, 45393065, 45392157, 45392162, 45394893, 45394888, 45390836.

Як зазначає позивач, після переважування вагонів на стаціонарних залізничних вагах типу СВ 150000-В, повірених 10.11.2004, було виявлено невідповідність ваги брутто, зазначеної в залізничних накладних, вазі брутто, отриманій при переважуванні, згідно з розрахунком позивача, недостача товару становила 23,694 тонн в фізичній вазі, що в базовій вазі склало 24,733 тонни на суму 114755, 16 грн.

При цьому судами з’ясовано, що позивачем рахунки відповідача на сплату товару оплачено в повному обсязі.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вартості недостаючого товару в сумі 114755,16 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи не врахували та не дослідили тієї обставини, у якому стані спірні вагони прибули на станцію Сартана Донецької залізниці, чи мали вони ознаки пошкодження та втрати вантажу.

Крім того, суди, зосередившись на дослідженні складу завданих позивачу збитків, не дослідили дотримання сторонами порядку відправлення - приймання спірної продукції відповідно до вимог Статуту залізниць України та Інструкції П-6 (va006400-65) .

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає також і на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції не наведено розрахунку стягуваної суми та відповідно не вказано, яким чином недостачу перераховано з фізичної ваги у базову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги задовольнити частково.

Рішення від 12.01.09 господарського суду Запорізької області та постанову від 05.03.09 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 7/382/08 скасувати.