Рішенням господарського суду м. Севастополя від 21.01.2009 р. (суддя Євдокимов І.В.) первісний позов задоволено: стягнуто відповідача на користь позивача 13565,41 грн. боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 р. (судді: Гонтар В.І., Голик В.С., Борисова Ю.В.) зазначене рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив господарський суд, 01.04.2003 р. сторони уклали договір № 17 про постачання електричної енергії строком дії до 01.04.2004 р. (далі - Договір). Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Даний договір сторони не розривали та вчиняли дії по його виконанню.

08.02.2005 р. сторони уклали додаткову угоду до Договору про включення нової точки обліку електроенергії –гуртожитку по вул. Глухова, 9 в м. Севастополі.

Згідно з актом розмежування балансовій приналежності від 07.02.2005 р., межею відповідальності за експлуатацію обладнання між постачальником та споживачем є кабельні наконечники в ТП-540, рубильники 5,6.

15.12.2006 р. представники постачальника при проведенні перевірки встановили, що споживач самовільно підключив до ввідного рубильнику беззвітний мідний дріт перетином 3х10 мм (у щитовій у гуртожитку по вул. Глухова, 9). Підключення здійснено у обхід приладу обліку № 790172, встановленого у щитовій гуртожитку. Це є порушенням згідно п. 6.40 Правил користування електричною енергією (далі - Правила).

За результатами перевірки складено акт про порушення Правил № 0091982, за участю електромонтера споживача Сухих А.А.

Відповідно до п. 6.42 Правил, на підставі акта порушень, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.

Даний акт розглянуто на засіданні комісії 26.12.2006. На засіданні комісії був присутній головний енергетик споживача, про що складений протокол № 165. Рішення комісії споживач не оскаржив.

Представник споживача заперечував проти беззвітного споживання електроенергії з тих підстав, що ввідний рубильник у щитовій гуртожитку відноситься до постачальника, однак суд відхилив даний довід як такий, що не відповідає дійсності, оскільки спростовується актом розмежування балансової відповідальності.

Для оплати недооблікованої електроенергії позивач виставив відповідачу рахунок № 62175 від 28.12.2006 р. на суму 13565,41 грн., який відповідач не оплатив.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд задовольнив первісний позов та стягнув з відповідача суму боргу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Пунктом 2 ст. 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачаль-ником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

15.12.2006 р. при проведенні перевірки представниками постачальника технічного стану приладів обліку встановлено, що споживач самовільно підключив до ввідного рубильнику беззвітний мідний дріт перетином 3х10 мм (у щитовій у гуртожитку по вул. Глухова, 9). За результатами перевірки складено акт про порушення Правил №0091982.

Для оплати недооблікованої електроенергії позивач виставив рахунок №62175 від 28.12.2006 на суму 13565,41 грн. Проте, відповідач його не оплатив.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

З такими висновками господарських судів не можна погодитись, оскільки всупереч вимогам ст. 43 ГПК України вони не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, підставою для задоволення первісного позову та стягнення 13565,41 грн. є акт про порушення Правил користування електричною енергією №0091982 від 15.12.2006 р., підписаний з боку відповідача електриком Сухих А.А. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що акт підписано належним чином. Разом з тим, касаційний суд вважає, що даний висновок зроблений без достатньої правової оцінки наданих сторонами доказів.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З п. 6.41 Правил вбачається, що акт про порушення має юридичну силу у випадку, якщо він складений в присутності представника уповноваженого споживачем та підписаний ним.

Суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тій обставині, чи мала особа, яка підписала акт про порушення Правил, повноваження від юридичної особи, чи була її представником. Не давши оцінки цій обставині, суди не могли дійти висновку про доведеність чи недоведеність порушення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що оскаржені рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

При новому розгляді справи, суду необхідно ретельно з’ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку у їх сукупності і в залежності від встановленого у відповідності з нормами закону вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мусон" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 21.01.2009 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009 р. у справі № 5020-5/024 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.