ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 р.
№ 01/50-24.1
( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs2686978) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.,
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Ковельської міської ради Волинської
області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 17.11.08
у справі
господарського суду Волинської області
за позовом
Військового прокурора Луцького гарнізону в
особі КЕВ м. Володимир-Волинський, Військової частини А-2042
до
Ковельської міської ради Волинської
області
про
визнання недійсним рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з’явились,
відповідачів: не з’явились,
прокуратури: Рубан Д.В.,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 25.09.2008 господарського суду Волинської області позов задоволено, визнано недійсним рішення Ковельської міської ради №23/22 від 29.08.2007 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Володимир-Волинської КЕЧ району по вул.Шевченка, 32".
Постановою від 17.11.08 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Ковельська міська рада Волинської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, Державним актом серії ІІ-ВЛ №001660, виданим Ковельською міською радою 1994 року на підставі рішення Ковельської міської ради народних депутатів від 3.11.1994 року №54, Володимир-Волинській КЕЧ району надано у постійне користування земельну ділянку площею 4, 96 га, що розташована по вул.Шевченка, 32 у м.Ковелі.
Судами з’ясовано, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинського є правонаступником Володимир-Волинської КЕЧ району, що підтверджується Положенням КЕВ м.Володимир-Волинський та відповідно до Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, здійснює облік земель, які використовують Збройні Сили України.
Рішенням №23/22 від 29.08.2007 року Ковельської міської ради "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Володимир-Волинської КЕЧ району по вул. Шевченка, 32" припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 3,00 га Володимир-Волинської КЕЧ району по вул. Шевченка, 32 для обслуговування лікувальних і господарських приміщень у зв’язку з використанням її не за цільовим призначенням, в постійному користуванні Володимир-Волинської КЕЧ району залишено земельну ділянку площею 1,42 га для обслуговування власних об’єктів нерухомого майна по вул. Шевченка, 32.
Звертаючись з позовом у даній справі військовий прокурор Луцького гарнізону просив визнати недійсним вказане вище рішення міськради, оскільки при його прийнятті остання вийшла за межі наданих їй повноважень.
Відповідно до ст.ст. 18, 19, ч.1 статті 77 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно із ст.13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
З врахуванням викладеного, а також встановленого судами того факту, що Кабінетом Міністрів України рішень про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність не приймалось, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про перевищення Ковельською міською радою наданих їй повноважень при прийнятті рішення №23/22 від 29.08.2007 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Володимир-Волинської КЕЧ району по вул.Шевченка,32".
Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 17.11.2008 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 01/50-24.1 залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.