Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У листопаді 2008 року ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" звернулося до господарського суду з позовом до ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" про стягнення 93 184,74 грн. боргу за поставлений йому на умовах договору поставки № 22 від 27.08.2008 року товар, 36 807,97 грн. штрафу, 2 078,02 грн. індексу інфляції та 450,65 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2008 року частково позов задоволено. Постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 93184,74 грн., 3% річних в сумі 450,65 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 03.10.08 року по 01.12.08 року в сумі 3 615,06 грн. В частині стягнення інфляційних в сумі 2 078,02 грн. залишено без розгляду та решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені судові рішення оскаржені у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2009 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення змінити, прийнявши нове рішення, про стягнення з відповідача на його користь заборгованість в сумі 93 184,74 грн., пені в сумі 22 364,34 грн., штраф в сумі 9 318,47 грн., індексу інфляції 3 960,35 грн. та 3 % річних 633,96 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за договором поставки № 22 від 27.08.2008 року, позивач (продавець) зобов’язався передавати у власність покупця товар, а відповідач (покупець) приймати та оплачувати цей товар в кількості і асортименті, вказаному у специфікаціях, які є його невід’ємною частиною.

Згідно специфікації № 1 загальна вартість товару (плавикова і ортофосфорна кислота) становила 93 184,74 грн., термін поставки вересень 2008 року, умови оплати –14 банківських днів з моменту отримання товару.

За видатковою накладною № 7 від 15.09.2008 року ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" поставило ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" газопромислового управління "Шебелінкагазвидобування" зазначений товар на суму 93 184,74 грн., за який останній не розрахувався, а тому господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про стягнення боргу і підстави для зміни чи скасування судових рішень у цій частині відсутні.

В той же час судові рішення в частині залишення без розгляду вимог про відшкодування витрат від інфляції та стягнення штрафних санкцій не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд виходячи з наступного :

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 15.12.2008 року позивачем направлено до суду заяву про збільшення позовних вимог у частині стягнення коштів на відшкодування витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань, яка за наявними відмітками отримана судом 24.12.2008 року.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення є правом позивача, якого позивач у даній справі був позбавлений судом, незважаючи на заяву про це його представника у судовому засіданні і достовірність цього матеріалами справи не спростовується.

Розгляд справи не у повному обсязі виключає законність рішення господарського суду першої інстанції у цій частині та постанови апеляційного господарського суду, який на зазначені обставини належної уваги не звернув.

Безпідставно залишено без розгляду і вимоги щодо інфляційних нарахувань, оскільки правильність нарахувань визначається судом при постановленні рішення.

При такому положенню справу у цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку заявленим вимогам, і, у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 -9, 111 -11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 в частині вимог про стягнення штрафних санкцій та залишених без розгляду вимог про стягнення інфляційних витрат скасувати, а справу в цій частині передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

У решті рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року залишити без змін.