У жовтні 2008 р. ВАТ "Київметробуд" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Київський метрополітен" 20675447,64 грн. боргу, 10171,74 грн. штрафу, 309951,60 грн. 3 % річних, 35873,38 грн. інфляційних та судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20675447,64 грн. боргу, 10171,74 грн. штрафу, 309951,60 грн. 3% річних, 35873,38 грн. інфляційних, 25500 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р. (судді: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) відхилено клопотання заступника прокурора м. Києва про відновлення строку для внесення апеляційного подання на рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. у справі № 21/153. Повернуто заступнику прокурора м. Києва апеляційне подання на рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просив оскаржувану ухвалу скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм права та направити справу до апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання та правильність застосування господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Прокурор наполягає на тому, що апеляційний суд, приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання заступника прокурора м. Києва про відновлення строку для внесення апеляційного подання на рішення господарського суду м. Києва від 12.02.2009 р. у справі № 21/153, порушив норми процесуального права, а саме, ст.ст. 50, 53 ГПК України.

Статтею 50 ГПК України передбачено, що процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом (1798-12) . Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

В даному випадку, прокурором внесено апеляційне подання на рішення господарського суду, прийняте 12.02.2009 р., тому перебіг процесуального строку починається з наступного дня за цією датою. Апеляційний господарський суд вірно встановив, що оскаржуване рішення суду, прийняте 12.02.2009 р. та отримане сторонами 12.02.2009 р.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Апеляційний суд вірно з’ясував, що на день внесення апеляційного подання 27.03.2009 р. прокурором був пропущений встановлений ст. 93 ГПК України процесуальний строк на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Стаття 53 ГПК України визначає, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Тобто зазначена стаття встановлює право, а не обов’язок суду поновити пропущений процесуальний строк.

Прокурор в клопотанні зазначив, що процесуальний строк був пропущений у зв’язку з тим, що про існування рішення йому стало відомо тільки 20.03.2009 р. із звернення КП "Київський метрополітен". Апеляційний суд, оцінивши такий довід не визнав його поважним, тому не скористався своїм правом –не поновив пропущений процесуальний строк, встановлений для оскарження судового рішення.

Таким чином, Вищий господарський суд України не встановив порушень норм процесуального закону під час прийняття ухвали апеляційним господарським судом.

Прокурор додав до касаційної скарги незавірену ксерокопію листа від 17.03.2009 р. № 309-НЗ-1К, яка не може бути прийнята до уваги, з наступних підстав:

- відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази;

- в порушення вимог ст. 36 ГПК України прокурор надав незасвідчену належним чином копію листа.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В даному випадку касаційний суд не знайшов порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду, яка є законною та обгрунтованою.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року у справі № 21/153 залишити без змін.