У квітні 2008 року позивач - Закрите акціонерне товариство "Запоріжжяводбуд" (далі - ЗАТ "Запоріжжяводбуд") звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" (далі –ТОВ "Наш Дім") про визнання недійсним рішення загальних збрів засновників ТОВ "Наш Дім "оформлених протоколом № 3 від 16.12.1999.

01.10.2008 позивач ЗАТ "Запоріжжяводбуд", в порядку ст. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просить визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Наш дім" від 16.12.1999 оформлене протоколом № 3; визнати недійсним рішення установчих зборів ТОВ "Наш дім" оформлене протоколом № 1 в частині здійснення внеску до Статутного фонду нерухомим майном, а саме частиною адміністративного будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніні, 105; визнати частково недійсним Установчий договір ТОВ "Наш дім" зареєстрований у відділі реєстрації та єдиного реєстру Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради 21.10.1999, реєстраційний номер 25438178ю0010134 та акт прийому-передачі майна № 1 від 11.10.1999 укладений між ЗАТ "Запоріжжяводбуд" та ТОВ "Наш дім", а саме в частині передачі, як внеску до статутного фонду 2/25 частини будівлі (літ. А-5) розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніні, 105, загальною площею 433,7 кв.м.; визнати за ЗАТ "Запоріжжяводбуд" право власності на будівлю (літ. А-5), приміщення 170 (4-й поверх), приміщення 210 (5-й поверх) розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніні, 105.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.07.1999, рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Запорiжжяводбуд", що оформлено протоколом № 4, було ухвалене рішення про передачу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Радгоспна 61, як внесок у статутний фонд створюваного ТОВ "Наш дiм". На виконання рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Запорiжжяводбуд" від 15.07.1999, на підприємстві був виданий наказ № 70 вiд 12.10.1999, за підписом генерального директора ЗАТ "Запорiжжяводбуд".

На підставі даного наказу в статутний фонд ТОВ "Наш дiм" (відповідача) передано не тільки цілісний майновий комплекс по вул. Радгоспна, 61, як це було передбачено протоколом загальних зборів акціонерів, але й частина адміністративного будинку розташованого за адресою: м. Запорiжжя, пр. Ленiна, 105. При цьому, на підписання наказу зазначена посадова особа уповноважена не була.

16.12.1999 позивач був виключений зі складу учасників ТОВ "Наш дiм" з порушенням ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", а також Статуту ЗАТ "Запорiжжяводбуд". Водночас позивач зазначає, що генерального директора ЗАТ "Запорiжжяводбуд" не було уповноважено приймати участь у зборах від 16.12.1999 та підписувати установчі документи, а отже він діяв з перевищенням наданих йому повноважень, що відповідно до ст. 48 ЦК України (в редакції 1963 року) є підставою для визнання недійсним рішення установчих зборів, а також визнання недійсним Установчого договору ТОВ "Наш дім" зареєстрованого у відділі реєстрації та єдиного реєстру Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради 21.10.1999 та Акту прийому-передачі майна № 1 вiд ЗАТ "Запорiжжяводбуд" до ТОВ "Наш дiм" вiд 11. 10.1999 - в частині передачі, як внеску у статутний фонд 2/25 частин будівлі (лiт. А-5), розташованої за адресою: м. Запорiжжя, пр. Ленна, 105, загальною площею 433,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Запорізької області 14.10.2008 у справі № 10/333/08 (суддя –Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволено.

Постановлено визнати недійсним рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" від 16.12.1999, оформлене протоколом № 3.

Визнано недійсним рішення установчих зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" оформлене протоколом № 1 в частині здійснення внеску до Статутного фонду нерухомим майном, а саме частиною адміністративного будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ленiна, 105.

Визнано частково недійсним Установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім" зареєстрований у відділі реєстрації та єдиного реєстру Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради 21.10.1999, реєстраційний номер 25438178ю0010134 та Акт прийому - передачі майна № 1 вiд ЗАТ "Запорiжжяводбуд" до ТОВ "Наш дiм" вiд 11. 10.1999 - а саме в частині передачі, як внеску у статутний фонд 2/25 частин будівлі /лiт. А-5/, розташованої за адресою: м. Запорiжжя, пр. Леніна, 105, загальною площею 433,7 кв.м.

Визнано за ЗАТ "Запоріжжяводбуд" право власності на будівлю Літ А-5, приміщення 170 (4 поверх), приміщення 210 (5-й поверх), розташованої за адресою: м. Запорiжжя, пр. Ленна, 105.

Стягнуто з ТОВ "Наш дiм" на користь ЗАТ "Запоріжжяводбуд" - 956,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суд від 23.04.2008 –скасовано. Знято арешт з майна, що належить ТОВ "Наш дім", а саме 2/25 частин будівлі, розташованої у м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 (колегія суддів: Колодій Н.А. –головуючий, судді –Зубкова Т.П., Хутор- ний В.М.) рішення господарського суду Запорізької області 14.10.2008 у справі № 10/333/08 скасовано в частині задоволення вимог ЗАТ "Запоріжжяводбуд" про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна № 1 від ЗАТ "Запоріжжяводбуд" до ТОВ "Наш Дім" в частині внеску до статутного фонду 2/25 частин будівлі (літ А-5) розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,105.

Прийнято нове рішення, яким провадження по справі в частині визнання недійсним Акту прийому-передачі майна № 1 від ЗАТ "Запоріжжяводбуд" до ТОВ "Наш Дім" в частині внеску до статутного фонду 2/25 частин будівлі (літ А-5), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,105, припинено.

В решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Наш Дім" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області 14.10.2008 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2009 у справі № 10/333/08 скасувати та постановити нове рішення про відмов у в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Запоріжжяводбуд". В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів.

Також, в уточненій касаційній скарзі ТОВ "Наш Дім" просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.04.2008 у справі № 10/333/08 про накладення арешту та заборону відчуження майна, що належить ТОВ "Наш Дім", а саме 2/25 частини будівлі, розташованої у м. Запоріжжя, по пр. Леніна, 105, у якості забезпечення позову.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін, третьої особи та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Запоріжжяводбуд", оформленого протоколом № 4 від 15.07.1999 вирішено провести реструктуризація товариства шляхом створення дочірніх підприємств зі статусом юридичної особи.

Відповідно до п. 8.3 зазначеного протоколу, прийнято рішення на базі цілі сного майнового комплексу Автоколона № 1 ЗАТ "Запоріжжяводбуд", розта шованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 61, створити ТОВ "Наш Дім" зі статусом юридичної особи та статутним фондом, доля в якому 50 % буде належати ЗАТ "Запоріжжяводбуд", а 50% - фізичним особам.

Також, вказаним рішенням доручено Спостережній раді товариства узгодити тексти установчих документів, а генеральному директору Іванченку М.П.- під писати їх після узгодження від імені ЗАТ "Запоріжжяводбуд" (п. п. 8.4, 8.5 про токолу).

17.09.1999 на спільному засіданні Спостережної ради та Дирекції ЗАТ "За поріжжяводбуд" прийнято рішення про затвердження установчих докумен тів ТОВ "Наш Дім", надано згоду на реєстрацію в державних органах установ чих документів та доручено генеральному директору підписати статутні доку менти.

На виконання рішення загальних зборів акціонерів від 15.07.1999 (офо рмлених протоколом № 4) генеральним директором ЗАТ "Запоріжжяводбуд" Іванченком М.П. видано наказ № 70 від 12.10.1999 про передачу цілісного май нового комплексу Автоколона № 1 м. Запоріжжя, вул. Радгоспна, 61 та частини адміністративної будівлі в м. Запоріжжі по пр. Леніна, 105 в статутний фонд ТОВ "Наш Дім"; наказано передати вищезазначене майно по акту передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі майна № 1 від 11.10.1999 в статутний фонд новоствореного підприємства ТОВ "Наш Дім" пере даний цілісний майновий комплекс по вул. Радгоспна, 61, та частина адміністра тивного будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105.

21.10.1999 відділом реєстрації та єдиного реєстру Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради за № 25438178ю0010134 зареєстрова ний Установчий договір ТОВ "Наш Дім", відповідно до якого засновниками то вариства стали юридична особа ЗАТ "Запоріжжяводбуд" з вкладом 50 % стату тного фонду товариства, фізичні особи - громадяни України: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вкладами відповідно по 25 % статутно го фонду у кожного.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що генера льний директор ЗАТ "Запоріжжяводбуд" при вирішенні питання про відчужен ня частини будівлі по пр. Леніна, 105 в м. Запоріжжі та підписанні відповід них документів діяв з перевищенням наданих йому повноважень, а також з порушенням п. 7.1, п. 12.2.2 Статуту ЗАТ "Запоріжжяводбуд", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 25 закону України "Про власність" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), оскільки вирішення питання про відчуження майна товариства віднесено виключно до компетенції загальних зборів акціонерів, тому на під ставі ст. ст. 48, 63 ЦК України (в редакції 1963 року) визнано недійсним рішення загальних зборів та Установчий договір ТОВ "Наш Дім" в частині внесення до статутного фонду цього товариства спірної частини будівлі по пр. Леніна 105 в м. Запоріжжі.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що генеральний директор при підписанні установчого договору та Акт прийому-передачі майна № 1, не був належним чином уповноважений на вчинення вказаних дій, та не на мав необхідного обсягу прав на вчинення вказаних дій, при цьому порушив як положення Статуту, так і положення законодавства діючого на час укладання спірних документів, а тому підлягає визнанню недійсним і Акт прийому-передачі майна № 1.

Крім того, з урахуванням положень ст. 55 Закону України "Про власність", ст. 149 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. 386, 391, 392 ЦК України (в ред. 2003 року) суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на 2/25 частин будівлі /лiт. А-5/, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105, загальною площею 433,7 кв.м. З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції.

Судами не прийнято клопотання відповідача про застосування позовної давності з посиланням на ст. 100 ЦК України, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом, тому відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про визнання недійсним Акту прийому-передачі № 1, виходячи з того, що акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України, тому зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України, а вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1 ч. 1. ст. 80 ГПК України.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та не ґрунтуються на вимогах закону виходячи з наступного.

Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно пере віривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавст ва України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовір ними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповіда ють зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання недійсними рішення зборів засновників ТОВ "Наш дім" від 16.12.1999, яке оформлене протоколом № 3 та вимога про визнання права власності на майно відчужене на підставі вказаного рішення, тобто на час виникнення спірних право відносин діяв ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) (який набрав чинності з 01.01.2004), правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавст вом, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) . Таким чи ном, до спірних правовідносин щодо строку позовної давності застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (в ред. 1963 року).

Згідно зі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту пра ва за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 76 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що початок перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пору шення свого права, винятки з цього правила, а також підстави зупинення і пере-риву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. При чому, суди зобов'язані за власною ініціативою, незалежно від заяви сторін, застосовувати позовну давність.

Посилання судів попередніх інстанцій на ст. 100 ЦК України є необґрунтованим, оскільки до особистих немайнових прав юридичної особи відносяться право на недоторканість його ділової репутації, тайну кореспонденції, на інформацію та інші немайнові права, які можуть їй належати.

Приписами ст. 167 Господарського кодексу України визначено зміст корпоративних прав, як право особи, частка якої визначена у статутному фонді господарського товариства, яке включає право на участь цієї особи в управління, отриманні прибутку, а також інші права передбачені законом та статутними документами. Участь у господарському товаристві надає особі корпоративні права, які підрозділяються на управлінські та майнові. З наведеного слідує, що позивачем заявлено позовну вимогу про захист майнових прав, тому до даних правовідносин застосовуються загальні строки позовної давності

Однак, судами не досліджувались вказані обставини та не надано належної правової оцінки, а також не застосовано норми процесуального права, які підля гають застосуванню.

Щодо ухвали про забезпечення позову судами з посиланням на ст. ст. 66, 67 ГПК України обґрунтовано зазначено, що невжиття заходів забезпечення да ного позову може призвести до відчуження майна, що може зробити неможливим або утруднити виконання рішення господарського суду, у разі задоволення його позовних вимог з урахуванням того, що предмет позову співвідноситься з засто сованими заходами забезпечення позову. А тому підстав для скасування ухвали про забезпечення позову до розгляду справи по суті колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.