У липні 2007 р. Голова ліквідаційної комісії ТОВ "Агротехнічна компанія" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до СТОВ "Маяк" про стягнення суми боргу за договором № 050 від 20.07.2006 р. у розмірі 206 585,94 грн., з яких 118 500,00 грн. –сума заборгованості, 43 133,52 грн. –пеня, 38 956,12 грн. інфляційні, 5 996,3 грн. –3% річних, посилаючись на приписи статей 625, 629 Цивільного кодексу України та 229 Господарського кодексу України (436-15) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору № 050 від 20.07.2006 р., позивачем було надано відповідачу послуги зі збирання сільськогосподарських культур на суму загальну суму 138820,00 грн., про що сторонами складалися та підписувались відповідні акти виконаних робіт.

На виконання угоди про переведення боргу, укладеної 27.02.2007 р. між СТОВ "Маяк", СТОВ "Першотравневе" та ТОВ "Агротехнічна компанія" СТОВ "Першотравневе" погасило 20 320,00 грн. з суми боргу відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 118 500,00 грн.

12.02.2007 р. між ТОВ "Агротехнічна компанія" та СТОВ "Маяк" було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором № 50 від 20.07.2006 р., відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість, проте, оплата ним проведена не була.

На підставі пункту 6.2 договору, згідно із статтею 229 Господарського кодексу України, позивачем було нараховано пеню у сумі 43 133,52 грн. за період з 22.08.2006р., з 01.10.2006 р. та з 22.12.2006 р. по квітень 2008 р.

Крім того, з огляду на приписи статей 214 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована сума інфляційних у розмірі 38 956, 12 грн. та 3 % річних в сумі 5 996, 30 грн.

У відзиві на позовну заяву СТОВ "Маяк" просило відмовити у її задоволенні посилаючись, зокрема, на те, що акти виконаних робіт від 20.08.2006 р., від 29.09.2006 р. та від 20.12.2006 р. складені з порушенням вимог пункту 5.1 договору № 050 від 20.07.2006 р., а також не були передані до бухгалтерії СТОВ "Маяк", у зв'язку з чим пред'явлені позивачем до оплати платіжні вимоги не були розглянуті.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 р. (суддя Плеханова Л.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, зокрема, зазначивши, що акти виконаних робіт та акт звірки взаєморозрахунків не є належними доказами у справі.

За апеляційними скаргами ТОВ "Агротехнічна компанія" та Голови ліквідаційної комісії товариства Київський міжобласний апеляційний господарський суд (судді: Фаловська І.М., Зеленіна Н.І., Жук Г.А.) переглянувши рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.03.2009 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з СТОВ "Маяк" на користь ТОВ "Агротехнічна компанія" 118 500, 00 грн. основного боргу, 11 798, 17 грн. пені, 38 956, 12 грн. інфляційних нарахувань та 5 996, 30 грн. 3% річних. В решті позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що акти виконаних робіт від 20.07.2006 р., 20.08.2006 р., 29.09.2006 р. та 20.12.2006 р. містять повну інформацію щодо дій позивача за договором та скріплені підписами і відтисками печаток обох сторін.

В частині вимог про стягнення пені суд апеляційної інстанції зазначив, що передбачений пунктом 6.2 договору розмір пені перевищує передбачену законодавством подвійну облікову ставку Національного банку України, у зв'язку з чим на підставі норм чинного законодавства вважає правомірним (про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені відповідач не заявив) нарахування позивачем пені за період з 23.08.2006 р. по 23.02.2007 р., з 02.10.2006 р. по 02.04.2007 р. та з 23.12.2006 р. по 23.06.2007 р., однак, вбачає підстави для обмеження розміру пені в сумі 43 133,52 грн. подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

СТОВ "Маяк" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.209 р. скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що згідно договору № 050 від 20.07.2006 р. лише акт приймання –передачі, складений у відповідні строки та порядку, є підставою для оплати виконавцю. Проте, факт приймання робіт відповідачу став відомий лиши під час розгляду справи, оскільки акти виконаних робіт від 20.08.2006 р., від 29.09.2006 р. та від 20.12.2006 р. до бухгалтерії СТОВ "Маяк" не надходили, інших доказів щодо виконання позивачем робіт зі збирання урожаю сільгоспкультур в бухгалтерському обліку не значиться, тому й не існує підстав для оплати таких робіт.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агротехнічна компанія" просило відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.209 р.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.07.2006 р. між ТОВ "Агротехнічна компанія" (Виконавець) та СТОВ "Маяк" (Замовник) було укладено договір № 050, згідно якого Виконавець зобов’язувався надати послуги по збиранню сільськогосподарських культур на наданих Замовником сільськогосподарських угіддях, а Замовник зобов’язувався надати площі для збирання врожаю, прийняти і оплатити послуги виконавця відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору загальна сума договору складає 232 905, 48 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачена ціна послуг по збиранню врожаю на одному гектарі та становить 141, 67 грн.

Згідно пункту 5.1 договору фактичний обсяг і вартість наданих позивачем послуг по збиранню кожної сільськогосподарської культури фіксується актом виконаних робіт. Акт підписується сторонами не пізніше двох календарних днів після фактичного завершення робіт. Допускається оформлення акта виконаних робіт по кожному фактично прибраному полю.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Агротехнічна компанія" про стягнення з СТОВ "Маяк" зокрема, суми заборгованості, з посилання на повне та належне виконання своїх зобов'язань за договором, а саме наданню послуг зі збирання сільськогосподарських культур, а саме:

- ячменю на площі 442,0 га вартістю послуг в розмірі 75 140, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 20.08.2006 р.;

- насіння соняшника на площі 300, 0 га вартістю послуг в розмірі 36 000,00 грн., за актом виконаних робіт від 29.09.2006 р.;

- кукурудзи на площі 173, 0 га вартістю 27 680,00 грн. за актом виконаних робіт від 20.12.2006 р.

Загальна вартість вказаних послуг становить 138 820,00 грн., що підтверджується вказаними актами виконаних робіт за договором № 050 від 20.07.2006 р. р.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 27.02.2007 р. між СТОВ "Маяк", СТОВ "Першотравневе" та ТОВ "Агротехнічна компанія" була укладена угода про переведення боргу, відповідно до пункту 1.2 якої кредитор ТОВ "Агротехнічна компанія" надав дозвіл на часткове переведення боргу за договором № 050 від 20.07.2006 р. у сумі 20 320, 00 грн.

На виконання вказаної угоди СТОВ "Першотравневе" погасило 20 320,00 грн. з суми боргу СТОВ "Маяк", з урахуванням чого, борг СТОВ "Маяк" перед ТОВ "Агротехнічна компанія" становить 118 500, 00 грн.

Крім того, судами під час розгляду справи було встановлено, що 12.02.2007 року між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором № 050 від 20.07.06 р., відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 вказаного кодексу).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 5 договору № 050 від 210.07.2006 р. сторони встановили порядок, форму і строки розрахунків, зокрема, пунктом 5.1 передбачили, що фактичний обсяг і вартість наданих Виконавцем послуг по збиранню кожної сільськогосподарської культури, із зазначених у пункті 1.3 договору, фіксуються Актом виконаних робіт. Акт виконаних робіт підписується сторонами не пізніше двох календарних днів після фактичного завершення робіт. Допускається оформлення Акта виконаних робіт по кожному фактично прибраному полю.

Остаточні розрахунки за надані Виконавцем послуги здійснюються Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця відповідно до банківських реквізитів даного договору протягом 2-х календарних днів з дня підписання кожного Акта виконаних робіт.

Здійснюючи судовий розгляд справи для вирішення спору у даній справі по суті судам, насамперед, необхідно було з'ясувати питання стосовно виконання сторонами умов договору № 050 від 20.07.2006 р. та наявності, чи навпаки відсутності заборгованості за даним договором.

З'ясувати питання щодо дати підписання актів виконаних робіт та встановити строк з якого виникло зобов'язання з оплати за умовами договору, а також наявність у осіб, якими підписані вказані акти та акт звірки взаєморозрахунків за договором від 12.02.2007 р., повноважень на їх підписання, дослідивши всі необхідні обставини для встановлення наявності чи навпаки суми заборгованості за спірним договором та обґрунтованості нарахування пені, 3 % річних і інфляційних.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.2009 р. у справі № 16/216 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.