Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

не з'явилися,

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 лютого 2007 року за заявою державної податкової інспекції у м. Кузнецовську (далі –ДПІ) порушено провадження у справі № 8/11 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Кузнецовськенергожитлобуд" (далі –ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд").

Ухвалою від 19 березня 2007 року введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дуплику П.Г. (т. 1 а.с. 62-64).

Ухвалою місцевого господарського суду від 10 вересня 2007 року (суддя Бригінець Л.М.) затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму грошових вимог 1 410 199, 56 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2007 року боржник подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку обґрунтовував доводами про те, що вказаний у реєстрі розмір вимог кредиторів, які складають заборгованість по заробітній платі, є заниженим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2007 року у справі № 8/11 –без змін.

ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд" ухвалу господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2007 року та постанову суду апеляційної інстанції від 1 грудня 2008 року оскаржив до Вищого господарського суду України. Просить оскаржувані судові рішення скасувати, залишити заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство без розгляду і провадження у справі припинити.

Касаційну скаргу обґрунтовує доводами про порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 7, 11, 14- 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) та ст. 15 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Вищий господарський суд України зазначає, що у справі № 8/11 знаходиться дві касаційні скарги ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд" однакового змісту (т. 2 а.с. 36-39; 51-54 ), тому судом касаційної інстанції вони розглядаються як одна касаційна скарга.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 18 червня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи колегію суддів у складі: судді Хандуріна М.І. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Міщенка П.К.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

В обґрунтування касаційної скарги щодо оскарження ухвали місцевого господарського суду від 10 вересня 2007 року, якою було затверджено реєстр вимог кредиторів, заявник зазначає, що вона винесена на підставі недостовірних даних, при цьому послався на те, що розмір включених до реєстру вимог кредиторів вимог щодо заборгованої заробітної плати насправді є більшим ніж затверджено судом.

Інші доводи касаційної скарги боржника стосуються ухвали місцевого господарського суду про порушення справи про банкрутство.

ВАТ "Кузнецовськенергожитлобуд" вважає, що місцевим господарським судом порушено вимоги щодо територіальної підсудності справи - ст. 15 ГПК України, оскільки боржник з листопада 2006 року, на підставі договору оренди, перебуває за адресою: Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Львівська, 4, про що ініціюючий кредитор повідомлявся, а тому дана справа про банкрутство не підвідомча господарському суду Львівської області.

Відповідно до ст. 6 Закону справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника, що кореспондується із приписами ст. 15 ГПК України.

Товариство вказує, що не вносило змін щодо адреси до записів у Єдиному державному реєстрі підприємств установ та організацій, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Згідно із п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 2 ст. 8 вказаного Закону визначає, що внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Відповідно до ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов'язані із зміною місцезнаходження юридичної особи.

Відтак, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 101 ГПК України суд зробив належні висновки щодо недоведеності порушень судом першої інстанції вимог ст. 15 ГПК України.

Крім того, висновок про те, що доводи боржника про порушення справи про банкрутство без додержання правил підсудності не ґрунтуються на законі і суперечать матеріалам справи, міститься у постанові Вищого господарського суду України від 29 січня 2008 року у даній справі (т.1 а.с. 202-205).

Разом з тим, з оскаржуваної боржником постанови Львівського апеляційного господарського суду вбачається, що суд апеляційної інстанції не повністю виконав покладені на нього обов'язки і не здійснив своїх повноважень по перегляду справи в частині, що стосується затвердження реєстру вимог кредиторів, оскільки не перевірив доводів заявника апеляційної скарги та не дослідив доказів щодо розміру включених у реєстр вимог по заборгованій боржником заробітній платі.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що оскільки суд апеляційної інстанції не виконав приписів ст. 101 ЦК України, не перевірив обґрунтованості суми заборгованої заробітної плати, вказаної у реєстрі вимог кредиторів (67 456,27 грн.), і доводів апеляційної скарги стосовно розміру вказаних вимог не спростував, постанова апеляційного суду не може залишатися в силі, як прийнята внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, і підлягає скасуванню з передачею справи на апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кузнецовськ- енергожитлобуд" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року у справі № 8/11 скасувати.

Справу передати на апеляційний розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.