Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.12.2007 року у справі №6/166 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора та зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

На виконання вимог суду ліквідатором було надано звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс боржника, який ухвалою від 18.12.2008 року був затверджений судом та припинено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка на підставі ст. 32, ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. –головуючий, суддів Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 06.12.2007 року у справі №6/166 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою господарських судів Мишанич В.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Вищий господарський суд України ухвалою від 27.05.2009 року прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив скаргу до розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження справі у №6/166 та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

В порядку ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2009 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "Технології промислового обладання" та припинено провадження у справі №Б-19/191-08.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) ).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів.

Судами попередніх інстанцій неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов’язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суди дійшли передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи (а.с.192, 194 ) касатор зазначав, що у підприємства є майно, яке нереалізоване ліквідатором. Проте апеляційним судом не було перевірено наявності чи відсутності майна, його правову природу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали, постанови господарські суди не з’ясували дійсних обставин справи, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушено судом вимоги ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Мишанича Василя Михайловича задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2009р. та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2008р. у справі № 6/166 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Закарпатської області.